публікації та новини

  • Підзаголовок
  • Візи до Польщі хочуть видавати компанії зі зв’язками в РФ

    Сен - 30 - 2021

    У Польщі на найбільшому ринку для українських трудових мігрантів — дефіцит кадрів. За даними статистичного відомства країни, кількість вакансій на кінець червня досягла майже 145 тисяч і збільшилася за рік на 75%. Тільки у квітні-червні з’явилося 35 тисяч нових робочих місць, а це на 78% більше, аніж за такий же період 2020 року. Фактично ситуація ще складніша.

    Експерт ринку праці Тетяна Пашкіна зазначила, що, за наявними даними, сусідній країні не вистачає до 6 млн працівників.

    Візи до Польщі хочуть видавати компанії зі зв'язками в РФ

    Як же розв’язати цю проблему?

    Президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник очікує зростання попиту у Польщі на працівників з України. «Конкуренція за трудових мігрантів посилиться, що може позитивно вплинути на зарплати та умови роботи», — зазначив фахівець. За його словами, найближчим часом рекрутингові агентства будуть активніше шукати співробітників в Україні.

    Його слова підтверджує звичайний моніторинг українських ЗМІ. В останній місяць з’явилося набагато більше матеріалів, як шукати роботу у Польщі. Частіше почали з’являтися і новини рекрутингових компаній. Українцям без знання мови та належного рівня освіти обіцяють зарплати від 500 до 1000 євро, а кваліфікованим кадрам — від 1000 до 1500 на місяць. Кажуть, що доброзичливі сусіди чекають усіх: від сезонних робітників і вантажників до кухарів і водіїв. Для «білих комірців» є можливість влаштуватися інженерами, маркетологами, спеціалістами IT, економістами та фінансистами. Чим викликаний такий бум?

    Трудове рокірування

    Польський ринок праці відновлюється після пандемії завдяки заходам підтримки від держави, яка, на відміну від України, знижує податки для бізнесу, вважає Тетяна Пашкіна. Народний депутат, член депутатської групи міжпарламентських зв’язків з Польщею Юрій Камельчук пояснює ситуацію підтримкою ЄС.

    «В умовах карантину Євросоюз почав активне вливання коштів у Польщу. Фінансування відбувається нарівні з усіма іншими європейськими країнами, тому саме сьогодні й без того розвинена економіка Польщі отримала ще один шанс на зліт. Зараз країна повинна закрити безліч вакансій, адже поляки мігрують до Німеччини та інших країн з високим рівнем життя і зарплати», — сказав він у коментарі.

    Тетяна Пашкіна додає, що польські компанії думають на перспективу і переходять на довгострокові контракти, тому заздалегідь відкривають вакансії. Українські трудові мігранти, а це в основному чоловіки 29-39 років, починають осідати у Польщі: купують тут нерухомість, перевозять сім’ї. «Біжать» з України через економічну ситуацію і рівень медичного обслуговування, який став особливо відчутним у період епідемії COVID-19.

    При цьому замінити трудових емігрантів ніким. Українське законодавство дуже жорстке, тому більшість гостей із країн Центральної Азії працюють у нас нелегально або в сервісах, що не потребують оформлення: онлайн-таксі та доставці.

    «Найбільше трудових мігрантів у нас турків через «Велике будівництво», у якому беруть участь турецькі компанії», — пояснила експерт.

    Юрій Камельчук впевнений, що влада в такій ситуації повинна спробувати зберегти трудові ресурси. На його думку, українці можуть закрити вакансії у Польщі, але це негативно вплине на українську економіку.

    «Тому Міністерство економіки й Кабінет міністрів повинні зробити усе можливе, щоб зупинити трудову міграцію. Але не за допомогою умовлянь і залякування, а підвищуючи зарплати й забезпечуючи українців роботою», — додав він.

    Хоча, здається, зберегти робочу силу Україні допоможе сама Польща.

    Ризик — благородна справа?

    Адвокат, кандидат юридичних наук, голова адвокатського об’єднання «Войченко і Дульський» Сергій Войченко звернув увагу на новини про проблеми, з якими стикаються наші співгромадяни у Польщі.

    «Українці вже не так охоче їдуть до Польщі, розуміючи, що можна не тільки нічого не заробити, а й втратити здоров’я», — сказав він.

    За словами Сергія Войченка, самі «заробітчани» кажуть, що в Україні можна заробити трохи менше, зате жити з родиною. Проблеми для трудових мігрантів можуть виникнути й із видачею віз у зв’язку зі спробою Польщі замкнути процес обробки анкет на одну з місцевих рекрутингових компаній. Це викликало протести інших учасників ринку, які побоюються монополізації.

    «Уже понад три місяці тривають розгляди навколо тендеру з вибору візового оператора. Наскільки я знаю, контракт чинного візового центру закінчується у жовтні. Куди українці будуть нести документи — не зрозуміло», — пояснив Василь Воскобойник.

    Тетяна Пашкіна впевнена, що першим, хто почне обурюватися, якщо потік робочих рук з України загальмується, будуть польські підприємства.

    «Якщо виникнуть проблеми, роботодавці з польської сторони труситимуть свій уряд — комусь буде не до сміху», — сказала вона.

    На думку експерта, якщо повторно оголосять переможцем консорціум за участю польської рекрутингової компанії, то доведеться закривати її бізнес із посередництва у працевлаштуванні. Іншим варіантом буде скасування тендеру і проведення нового відбору вже без участі рекрутерів для уникнення конфлікту інтересів.

    «Чому поляки затягують? Можливо, не можуть перераховувати, можливо, приймають рішення про оголошення нового тендеру. Адже там були питання щодо наявності корупційних зв’язків у компанії-переможця. Результати тендеру скасували. Чи підтвердяться там корупційні зв’язки? Це питання польської сторони, її правоохоронців», — зазначив Сергій Войченко.

    Є ще один сюжет у цій історії, про який варто розповісти.

    Останній росіянин

    У червні польське посольство відібрало як візового оператора альянс компаній Personnel Service (Польща) і TLScontact французької групи Teleperformance. ЗМІ писали про російський бізнес і зв’язки «куратора» польського рекрутера — мільярдера Томаша Місяка. Але, як виявилося, і друга частина консорціуму також має російські зв’язки. Teleperformance Ukraine входить до об’єднання із трьох країн зі штаб-квартирою у Москві. А TLScontact згадувався в нібито скандалі зі спробами використання російської розвідки.

    Деякі експерти закликають не переоцінювати інтерес країни-агресора до даних українських трудових мігрантів у Польщі. Мовляв, особисту інформацію можна негласно отримати з бази будь-якого банку або соцмережі. Можливо, це й так, але ігнорувати факти було б необачним.

    Водночас більшість фахівців сходяться в одному. Мотиви у тендері на вибір візового центру для польських консульств в Україні можуть бути різними. Але результат виявився ідентичним: замість консолідації ринку для залучення українських трудових мігрантів і забезпечення економічного зростання Польщі посилилися антипольські настрої та конфлікти у рекрутинговій сфері сусідньої країни. У результаті є ризики, що вакансії у польських компаніях будуть лише збільшуватися.

    Посилання на першоджерело: https://world.comments.ua/ua/article/eu/robota-v-polschi-na-scho-mougt-rozrahovuvati-ukrainci-685076.html
    © Comments.ua

    Сергій Войченко вважає, що «барановірусна» істерія може бути зупинена лише народом України

    Про це адвокат, кандидат юридичних наук та голова адвокатського об’єднання «Войченко і Дульський» розповів інтернет-виданню Новости Украины — From-UA.

    Коментуючи посилення норм відповідальності в червоних зонах, які стосуються й носіння масок навіть на вулицях, Сергій Войченко пояснив, наскільки це правомірно з юридичної точки зору.

    «Згідно зі ст. 64 Конституції України права і свободи людини не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмежування прав і свобод, з зазначенням строку дії цих обмежень. Обмеження конституційних прав і свобод людини є важливим у випадках, визначених в Конституції. Таке обмеження може встановлюватися виключно Законом, ухваленим ВР як єдиним органом законодавчої влади України. А якщо простою мовою, те, що дозволено королю, не дозволено холопу. Є ієрархія нормативно-правових актів. Є Конституція, є закон, а далі в цій ієрархії є постанова Кабінету міністрів України. Якщо законом, Конституцією надані вам права, то якась сільська Рада або навіть Шмигаль зі своїми бажанням і міністрами не може їх обмежити своїм рішенням. Кабінет міністрів не може безпосередньо обмежувати своїм рішенням права, які гарантовані Конституцією України», — сказав він.

    Адвокат також навів приклади того, чим закінчувались суди над порушниками маскового режиму минулого року і дав рекомендацію, що робити у випадку складання подібного адмінпротоколу.

    «В принципі, слід сказати, що минулого року судова практика по притягненню до відповідальності за відсутність масок в Україні складалася по різному. Так суди займали різні позиції. Були навіть рішення, де чітко зазначалося, що відповідно до закону держава має забезпечувати засобами захисту, і якщо держава це не забезпечила, то не можна притягати людей до відповідальності. А деякі суди обмежувалися винятково попередженням громадянам. Тобто судді не хотіли конфліктувати ні з одним і ні з другим і приймали соломонове рішення. Не бажаючи вступати в певний конфлікт, вони махали пальчиком і казали: ну-ну, більше так не робіть. Були суди, які взагалі відмовлялись притягувати до відповідальності з причин: неправильно оформлених протоколів, були відсутні докази, відсутні свідки правопорушення тощо. Були рішення, де накладалися штрафи. Читачам можу рекомендувати: в разі, коли на вас складають протокол, зазначайте в протоколі, що ви не згодні з жодним словом в ньому, жодних порушень ви не вчиняли, і звертайтесь до професійних адвокатів та відстоюйте свої права в суді. У вас є всі шанси відстояти власну правоту», — сказав співрозмовник.

    Войченко також акцентує на тому, що те, що відбувається в Україні вже другий рік — це істерія, а не пандемія.

    «Ми з вами чудово розуміємо, що ось ця “барановірусна” істерія може бути зупинена лише народом України. Не Сталін особисто писав доноси і не Сталін особисто розстрілював людей. Це все робили громадяни, такі ж самі, яких вони і розстрілювали і на яких вони писали доноси. Так само і тут. Є категорія громадян, я не знаю, чи це збоченці, чи це особи, які мали важке складне дитинство і отримали дуже серйозну психологічну і психічну травму в дитинстві, можливо, на сексуальному ґрунті, і зараз ці ускладнення з досягненням дорослого віку відображаються у тому, що їм хочеться наряджати людей у маски, заставляти людей носити маски при тому, що ми побачили, що вже другий рік триває “барановірусна” істерія, і це жодним чином не допомагає, навпаки, ще гірше стає. Суспільство поділилося на дві категорії – одні миють руки, а інші миють гроші!», — резюмував він.

    Посилання на першоджерело: https://from-ua.com/news/592743-advokat-rozpoviv-yak-odni-ukrainci-v-chas-pandemii-miyut-ruki-a-inshi-miyut-groshi.html

    Експерти багато уваги приділяють антикорупційному бюро, кажучи про «ПВК Семенченка»
    В СБУ заявляють, що після проведення ряду експертиз у рамках розслідування справи про створення приватної військової компанії (ПВК), будуть пред’явлені нові підозри. Зараз вони пред’явлені шести основним фігурантам, враховуючи колишнього народного депутата України Семена Семенченко та позаштатного агента Національного антикорупційного бюро Євгена Шевченка. Останній стверджує, що вся ця ситуація — не що інше, як спроба влади нівелювати вихід фільму про розслідування «зливу» спецоперації із затримання «вагнерівців». «Коментарі» звернулися до експертів, щоб зрозуміти, як можуть далі розвиватися події і чи є ймовірність доведення справи до суду.

    Справа про ПВК Семенченка-Шевченка: чи дійде до суду і до чого тут НАБУ

    Справа про ПВК може бути спланованим ударом по НАБУ

    Версія про те, що справою про «ПВК Семенченка-Шевченка» влада намагається приглушити реакцію на оприлюднення розслідування у «справі вагнеровцев», має право на життя. Так вважає політолог Андрій Золотарьов.

    «Відомо, що Євген Шевченко виступав у фільмі розслідувачів із Bellingcat в якості одного з експертів «з усіх питань». Його інтерв’ю записав автор фільму Христо Грозев. І підозра від СБУ за ч. 2 ст. 260, а також за ч. 2 ст. 133 (вчинення злочину в складі групи; Шевченко, за даними спецслужби, «забезпечував пошук каналів фінансування і постачання військової амуніції, спеціального спорядження, техзасобів і боєприпасів» — ред.) — можливість взяти його на гачок. Як і Семенченка, якому оголошено про підозру за ч. 3 ст. 260 Кримінального кодексу (створення не передбачених законом воєнізованих та збройних формувань). Але цілять, думаю, все ж у Шевченка. І не тільки через те, що в Офісі президента можуть побоюватися виходу розслідування Bellingcat, де можуть спливти неприємні факти про «зливі» операції із затримання «вагнеровцев». Все, як мені здається, глобальніше», — каже Андрій Золотарьов.

    Він не виключає, що істиною метою Банкової, яка стоїть за розслідуванням проти Семенченка і Шевченка, може бути Національне антикорупційне бюро України, «позаштатним агентом» якого нібито є Шевченко.

    «НАБУ продовжує очолювати незручний для Банкової пан Ситник. А Офісу президента хотілося б посадити в це крісло лояльну людину. А через справу Шевченка, який багато знає про внутрішню кухню НАБУ, можна бити по Ситнику», — пояснює політолог.

    Що стосується самого розслідування про створення протиправного воєнізованого формування на території України, то в доведення справи до логічного кінця Андрій Золотарьов не вірить.

    «Про те, що така структура діє в Україні, було відомо з самого початку, з 2018 року, — пояснює експерт. — Зараз просто змінилися умови. Колишній «дах» протік. І ми бачимо швидше інструмент тиску, але не системну кампанію по нівелювання чинника вулиці. Схоже, що парамілітарні формування (а вони є майже у кожній великій політичної сили, у олігархів) прописалися в нашому житті надовго. На жаль…»

    «Бюро перетворюється в притулок різного роду негідників»

    Адвокат, кандидат юридичних наук Сергій Войченко пояснив, як можуть події по розвиватися далі.

    «Якщо говорити про подальшу долю цього кримінального провадження, то відповідно до ст. 283 Кримінально-процесуального кодексу України прокурор зобов’язаний у найкоротший термін після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом; звернутися до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. В цьому випадку, очевидно, що клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру не може бути направлено. Але, як мінімум, три інші вищеназвані дії прокурор може здійснити», — пояснює експерт.

    Чи доведуть цю справу до кінця — залежить, за його словами, від того, чи буде зібрано достатньо доказів, щоб кримінальне провадження дійшло до суду, де винесуть обвинувальний або виправдувальний вирок.

    «Головне питання, яке виникає, чому в подібного роду скандали вже не вперше потрапляють саме агенти НАБУ? Таке враження, що Бюро перетворюється в притулок різного роду негідників, — вважає Сергій Войченко. — Тобто, з крадіжками борються вбивствами — вбивають тих, хто краде, але покривають тих, хто вбиває. А ті, хто вбиває, вбивають не тільки тих, хто краде. З досвіду нашої практики (а наше адвокатське об’єднання «Войченко і Дульський» захищає, в тому числі, українських суддів) — агентами НАБУ і їхніми провокаторами виступають огидні люди, з численними судимостями. Деякі до сих пір знаходяться в розшуку. Тобто НАБУ свідомо співпрацює з тими, хто свідомо ж — і часом неодноразово — порушив закон. Чи знає про це хоч одне із західних посольств, куди НАБУ регулярно відправляє звіти і які заступаються за директора НАБУ Ситника, питання про звільнення якого піднімалося вже не раз? Я б на місці президента України поставив би питання про реформування цієї нав’язаної Україні «антикорупційної» системи — НАБУ, САП, Вищий антикорупційний суд, який не передбачений Конституцією нашої країни… Адже каламутні справи, в яких спливають представники цих структур, це тільки перші ластівки. І це тільки те, про що нам стало відомо».

    Посилання на першоджерело: https://society.comments.ua/ua/news/developments/sprava-pro-pvk-semenchenka-shevchenka-chi-diyde-do-sudu-i-do-chogo-tut-nabu-674307.html
    © Comments.ua

    Експерти розповіли порталу «Коментарі», чого можна очікувати від сьогоднішнього засідання РНБО, щодо кого можуть бути введені санкції, а також про ефективність подібних обмежень вцілому

    У засобах масової інформації з’явилася інформація, що засідання Ради з національної безпеки і оборони (РНБО) відбудеться сьогодні, 11 березня. Останнім часом кожне з таких засідань — санкції і сенсації. Чого чекати від цього? Хто і чому може потрапити під удар? Що заважало раніше використовувати РНБО в такому ключі? На ці питання порталу «Коментарі» відповіли експерти.

    Нове засідання РНБО: хто може потрапити під удар

    Володимир Зеленський вийшов на стежку війни з опонентами

    Очевидно, що президент Зеленський вийшов на стежку війни з опонентами, прикриваючись запитами суспільства на усунення проросійських сил в Україні — інформаційно та фінансово. А головним інструментом для таких дій обраний РНБО, відзначає експерт Українського інституту політики Владислав Дзівідзінський.

    «Чому РНБО не використовували так раніше? Напевно, просто не знали, що так можна. Як мем — а що, так можна було? З точки зору законності все більш-менш дотримано. Втім, тут глава держави більш озирається на запит суспільства і бажання зміцнити свої ослаблі останнім часом позиції», — підкреслює експерт.

    Він нагадує, що раніше голова РНБО Данилов запевняв, що говорити про подальше закриття медіа (як раніше зробили з пулом каналів Козака-Медведчука) поки не варто. Мовляв, потрібні вагомі аргументи, щоб це робити.

    «Так що рішення про санкції проти будь-яких каналів навряд чи можливо найближчим часом, — вважає Владислав Дзівідзінський. — Зате, як попереджав все той же Данилов, є ймовірність активізації з повернення державі майна, яке спритні люди «прихватизували», починаючи з 90-х. У тому числі надр. Так що телеканали — не все, що захочуть забрати у людей, які асоціювалися з Медведчуком. І продовження ударів по бізнесу, думаю, буде. Тим більше, що така активність Зеленського і РНБО, схоже, підтримана нашими західними партнерами. Перед кожним засіданням Ради нацбезпеки і оборони президент, як людина з шоу-бізнесу, тримає інтригу. Але дещо вже відомо. Наприклад, що планується зняти військові та почесні звання з громадян, які зрадили Україну і перейшли на бік агресора. Так що продовжиться зачистка людей з «біло-синього табору», з оточення Януковича. Щоб показати, хто залишився «біло-синім», хто розтікся різними партіями, що може загрожувати їм. Не виключаю санкції щодо керівництва Укроборонпрому — у світлі інформації про нібито продаж українського озброєння для Росії через посередників».

    Що стосується санкцій проти олігарха Фірташа (облгази, телеканал «Інтер»), можливість яких обговорюється в інформаційному просторі, то Владислав Дзівідзінський сумнівається, що їх можуть ввести сьогодні.

    «Думаю, сьогодні питання Фірташа, включаючи облгази і «Інтер», підніматися не буде. На мою думку, поки не підготована відповідна доказова, правова та інформаційна база для цього», — пояснює експерт.

    Санкції схожі на спроби відвернути увагу українців

    Адвокат, кандидат юридичних наук громадський діяч Сергій Войченко зізнався: «Як на мене, кожне засідання РНБО і його результати останнім часом більше схожі на шоу-програму. Навіть сам Медведчук сказав, що ці санкції на нього ніяк особливо не вплинули і на олігархів, щодо яких їх ввели і власників каналів теж. Але вплинули на людей, які працювали в компаніях, на журналістів, членів їхніх сімей. Тобто, результатом всього цього є те, що люди залишилися без роботи. Як то кажуть: в Україні пани б’ються, а у холопів чуби тріщать. Я б не називав це сенсаціями також і тому, що це більше схоже на спроби відвернути увагу українців. Неодноразово вже наводив приклад, що коли людям приходять платіжки, вони дивляться на них, потім дивляться засідання РНБО і думають: а може це проти них ввели санкції і їм не сказали, що вони в чорному списку».

    Говорячи про те, хто може потрапити під удар і чому, Сергій Войченко задається питаннями: «Чи будуть введені санкції щодо компаній, які брали участь в будівництві Кримського моста? Ми пам’ятаємо скандали і розслідування стосовно колишніх чиновників, компанії яких були причетні до цього. Як щодо людей, які мають бізнес в Росії?»

    На його думку, гадати можна довго, тим більше, що складно передбачити дії людей, які не зовсім діють в рамках закону.

    «Я вважаю, що такими рішеннями РНБО, швидше за все, намагаються спалити мости і поглибити протистояння. Звертаю увагу, що перші санкції були введені понад місяць тому. Але якщо ми запитаємо українців, які зміни вони відчули, то більшість відповість, що — ніяких. Це не вплинуло ні на українську економіку, ні на життя звичайних людей, — підкреслює Сергій Войченко. — Раніше РНБО заважав прагматизм і можливість все ж домовлятися, адже ми розуміємо, що будь-які конфлікти можна вирішити двома шляхами. Один зі шляхів — це силовий, який використовував Азербайджан, щоб повернути собі частину території, яку у них відібрали, а тридцятирічні переговори ні до чого не приводили. Інший шлях — переговори. При цьому, введення санкцій лише поглиблює кризу і все більше підштовхує сторони до силового вирішення питання. Тому попередня влада все ж намагалася зробити це дипломатичним шляхом, маючи до того ж комерційні інтереси, що ні для кого не секрет. І, звичайно, не варто забувати, що перебування при владі рано чи пізно закінчується. Відповідно, коли Зеленський і його оточення стануть попередниками — проти них вже накатаною також зможуть використовувати РНБО. А чому ж їм можна було, а іншим ні !?».

    Раніше портал «Коментарі» розповідав, що Разумков пояснив свою позицію щодо санкцій проти телеканалів NewsOne, Zik і «112 Україна».

    Посилання на першоджерело: https://society.comments.ua/ua/news/developments/nove-zasidannya-rnbo-hto-mozhe-potrapiti-pid-udar-673402.html
    © Comments.ua

    Судова реформа – це такий собі «камінь спотикання», який вже протягом 15-ти років псує рейтинги українських президентів та політичних партій. Про те, що судову гілку влади необхідно реформувати, говорив ще Віктор Ющенко, однак цього так і не зробив. Янукович, ясна річ, намагався «підім’яти» все під себе і це йому майже вдалось. Із гаслами про реформу судів до влади прийшов і Петро Порошенко, який теж не довів цю справу до кінця. Володимир Зеленський також хоче реформ у цій галузі, проте поки ми не бачимо ніяких змін. Виходить так, що майже усі наші президенти розпочинали реформувати суди, проте завжди чомусь зупинялись на певному етапі.

    То чому жодна влада не реформувала українську «Феміду», як покращити судову гілку влади і які суди нам потрібні? Про це та не лише журналісту ІА «Вголос» в інтерв’ю розповів відомий юрист, адвокат Сергій Войченко.  

    Сучасна влада постійно вказує, що судова реформа нам необхідна через зобов’язання перед МВФ і це прискорить євроінтеграцію України. Які зобов’язання ми маємо перед Європою і чи допоможе нам судреформа увійти до ЄС?

    Тут варто почати з того, що у мене чи у вас взагалі немає ніяких зобов’язань перед кимось, окрім власної сім’ї. По-друге, ще Порошенко підписував якісь зобов’язання перед ЄС та МВФ, але вони постійно змінюються. Наприклад, у 2018 році ми взяли на себе зобов’язання реформувати податкову поліцію і створити новий орган влади. Ми ж бачимо, що до сьогодні ми ледь-ледь добираємось до цього питання. Ба більше, ми брали на себе зобов’язання щодо створення антикорупційного суду, який теж не працює, як треба. Тобто, особисто я не бачу необхідності змін саме судової системи, тим паче таким чином, який декларує Володимир Зеленський. Він заявив, що це необхідно, аби Україна інтегрувалась до Європейського Союзу, але Європейський суд неодноразово нам демонстрував: нас у ЄС ніхто не чекає. Сама по собі так звана судова реформа автоматично не зарахує Україну до Євросоюзу. В цьому і полягає суть цієї проблеми.

    Чому питання про судову реформу періодично у нас виникає?

    Представники держави «витирають ноги» об судову систему України

    Тому, що влада доводить суди до такої системи і ставить суди в такі умови. Скажу навіть більше, згідно статистики, в Україні налічується близько п’яти тисяч суддів, а мінімальна необхідність – 7,5 тисяч. Тобто, 2,5 тисячі суддів є «неукомплектовані». Станом на 2016 рік у нас налічувався 9051 суддя. Тепер скажіть, чи можна у такій ситуації говорити про якусь ефективність судової гілки влади? Тим більше, що об неї «витирають ноги» саме представники держави. Можна провести скільки завгодно судових реформ, воно нічого не дасть за таких умов.

    Можливо, я зараз скажу емоційно, але коли ти хочеш отримати повернення коштів, які при обшуку були вилучені, то податкова поліція чи прокуратура починають вставляти вам «палки в колеса». Наприклад, у нас вже є два судових рішення по поверненню автомобіля, які не виконуються вже протягом 5-ти років. То їм незрозуміле судове рішення, вони подають на роз’яснення, а суддя їм каже: «Для вас, недоумків, написано: поверніть машину. Що не зрозуміло?». Тоді вони подають апеляційну скаргу або кримінальне провадження, відкрите у Києві, передають у Дніпро. Це просто методи затягування справи. Останній наш кейс теж цікавий: податкова має повернути 20 тисяч доларів. І от вони об’єднують два кримінальні провадження в одне лише для того, щоб не повертати грошей. Причому все це відбувається на рівні Генеральної прокуратури. 6 років ми судилися за поновлення на посаді начальника Південної залізниці. Виграли всі суди, а Верховний суд поставив остаточну крапку. Справа доходить до Мінтрансу і Кабміну, який мав би прийняти рішення про поновлення на роботі і як ви думаєте, що робиться протягом року? Нічого. «Недоміністр» Криклій виступає із заявою, що йому не подобається таке рішення і воно неправильне із політичної точки зору. А чи законне воно, чи ні – нікого не хвилює.

    «Коли мовчить закон, то говорить вулиця» - відомий юрист Сергій Войченко про судову реформу
    «Коли мовчить закон, то говорить вулиця» — відомий юрист Сергій Войченко про судову реформу

    реформуДалеко не треба ходити, давайте пригадаємо, як Зеленський радів, що у 2019 році Конституційний суд дозволив йому провести позачергові вибори до Верховної Ради. Тоді його влаштовувало таке рішення. А коли цей суд приймає рішення, яке не підходить президенту, ми отримуємо крики, заяви, «соросят» і все тому подібне. А фактично ми маємо просто повну анархію. Для чого нам безстроково створили Антикорупційний суд, НАБУ і САП, на які витратили 12 мільярдів гривень за останні 5 років? Скажу як адвокат, який практикує, такого безладу я не бачив ні в яких інших судах, як в Антикорупційному. Вони ні за що не мають людей і постійно порушують закони, їм плювати на все, у цих судах навіть не «пахне» законністю. Як казав мій колега Олександр Дульський, коли заходиш у Вищий антикорупційний суд, то складається враження, що ти зайшов у ще один підрозділ НАБУ чи САП. Судді перетворились у нотаріусів. Тому дуже смішно, коли хтось каже, що ці зміни робились для України.

    Як ви оцінюєте реформи, які влада намагається імплементувати?

    Судова гілка влади, яка за своєю суттю має бути незалежною, завжди контролювалась президентом

    Реформи ні до чого доброго не призводять. Якщо хочеш зруйнувати систему, проводь реформи. Всі ці намагання є бездумними і незрозумілими.

    «Прогнали» Леоніда Кучму, прийшов Ющенко і сказав, що суди, як бджоли, а неправильні бджоли дають неправильний мед. Отже, треба реформувати. Почав, але не закінчив, бо його термін підійшов до кінця. Потім до влади прийшов єнакієвський «пахан» і зробив усе за донецькими «понятіями», як вважав за потрібне. Тобто, почав ще одну реформу. Потім приходить Порошенко і каже, що у нього на «Рошені» було не так, тому треба знову щось реформувати. Тоді криворізька школа права і Зеленський почали робити все по-своєму. Все це зводиться до того, що судова гілка влади, яка за своєю суттю має бути незалежною, завжди контролювалась президентом. Чому не призначити оцих 2,5 тисячі суддів? Є кадри, які пройшли усі перевірки, залишився лише указ президента, який тут виступає суто церемоніальною фігурою. Але Зеленський цього не робить, бо вони не «присягнули» йому на вірність. І тепер людина, яка хоче захиститись від дій держави, приходить в суд, а той, у свою чергу. буде ухвалювати лише ті рішення, які вигідні державі. Ви зможете знайти ефективний захист? Ніколи. А коли мовчить закон, то говорить вулиця. Коли мовчить дипломатія, говорять гармати. Ось вам і «Справа Стерненка» та не лише. Це такий собі лакмусовий папірець.

    Зараз просто «заганяють» суди. Їм умисно не призначають суддів, умисно не виділяють кошти на поштову кореспонденцію, умисно добивають судову гілку влади. Це питання не до нас із вами та не до суддів, серед яких є багато достойних людей.

    Не можна оцінювати стадо по кількох «паршивих  вівцях», бо тоді ми, наприклад, в журналістиці знайдемо Мустафу Найєма, у прокуратурі – Рябошапку, Луценка і так далі. Це негідники, на яких немає, де «ставити клеймо». Таке саме можна сказати про поліцію та СБУ – там всюди вистачає такого «лайна». Тому так оцінювати не можна. Наші судді хочуть працювати, але їх ставлять у такі умови, що вони фізично не можуть це робити. Умовно кажучи, 20 журналістів не зроблять свої репортажі, якщо на них усіх буде працювати всього два оператори. А винен у цьому той, хто не найняв більше операторів.

    Чому жодна із влад не реалізувала реформи, які декларувала?

    Всі ці реформи починаються з однією метою – взяти під контроль судову гілку влади. І от на певному етапі кожній владі це починало подобатись. Тобто, вони починають реформу, роблять суд від себе залежним і на тому зупиняються. У результаті у них або є «кишенькові» рішення, або вони просто отримують  гроші. Тоді всі ці реформи банально стають нікому не цікаві.

    В Україні була Вища рада юстиції, а тепер є Вища рада правосуддя. Це дійсно зміни чи просто нова назва старої структури?

    Як на мене, Вища рада правосуддя наразі непогано виконує свої функції. До неї є питання, як і до будь-якого із державних органів. Чи можемо ми критикувати ВРП? До неї входить 21 суддя. 10 членів Ради обирають самі судді, а голова Верховного суду входить туди за посадою. 2-х членів ВРП обирають на з’їзді прокурорів, ще двох обирає сам президент, ще двох затверджує з’їзд науковців, а ще 2-х обирає Верховна Рада, де президент теж має більшість. Ще є Рада адвокатів, яка також призначає 2-х суддів. А тепер «стежте за руками»: прокуратура у нас підконтрольна кому? Президенту. Додайте ще 2-х суддів особисто від президента і 2-х від ВР, де монобільшість є «зеленою» і ви отримаєте 6 суддів із 21-го, які можуть бути лояльними до президента. Це вже доволі потужна сила, яка може «фиркнути».

    Яким сином контролюється ВРП?

    Законопроект передбачає створення етичної ради у складі 3-х суддів або суддів у відставці, яких делегуватиме Рада суддів, та трьох міжнародних експертів, номінованих міжнародними організаціями. Особисто я себе меншовартісним не почуваю. Скажіть, для того, щоб українець сходив у магазин, йому потрібно, щоб якийсь «Джон Сміт» чи «Барбара Стрейзант» вирішили, що Роману чи Сергію сьогодні треба купувати? Думаю, ні.

    Тепер виникає питання, яке стосується Уляни Супрун та інших «заробітчан», які приїхали в Україну. Уявіть собі, що умовний українець хоче купити квартиру, а до нього відразу прибігає Уляна Супрун і каже, що вона буде обирати йому квартиру, в якій вона сама жити не буде. Приїжджає Хатія Деканоїдзе і каже, що вона буде робити ремонт в туалеті. Хтось інший каже, що буде робити ремонт у вітальні, ще хтось у спальній і так далі.  Вони беруть гроші, кожен ще хоче щось вкрасти, обирають квартиру на свій незрозумілий смак, роблять ремонти окремо одне від одного, але, нагадую, вони у тій квартирі жити не будуть. Тому їм байдуже, коли обвалиться стеля: через місяць чи через три дні.

    «Коли мовчить закон, то говорить вулиця» - відомий юрист Сергій Войченко про судову реформу
    «Коли мовчить закон, то говорить вулиця» — відомий юрист Сергій Войченко про судову

    Нам доводять, що ми усі є меншовартісними. Якщо приїхав якийсь «буржуй», то він за нас вирішить,  як нам краще жити. Хіба це правильно?

    У чому, на вашу думку, полягають найбільші проблеми сучасних українських судів?

    Якщо наші люди не будуть давати хабарі, то ніхто їх не буде брати

    Перша проблема – це хабарі, але, як не дивно, причиною є самі українці. Судді – це такі ж громадяни, як і ми. Вони не живуть у космосі чи ще десь, вони живуть поряд із нами. Скажіть, слива може плодоносити грушами? Подивіться на ставлення людей одне до одного, навіть в елементарних речах. Один із найсвіжіших прикладів – це випадок у батьківському чаті в Кривому Розі. Там батьки збирали гроші вчителям на 8-е березня і коли хтось написав, що не хоче брати участі, то йому із матюками написали, що він жебрак і нехай забирає свою дитину із тієї школи. Просто якщо наші люди не будуть давати хабарі, то ніхто їх не буде брати. Зараз ця ситуація дещо змінилась, бо вже є клієнти, які звертають увагу на розум юриста. Проте, є й такі, які просто кажуть щось типу «Що ви мені розказуєте? Дайте більше грошей судді».

    Крім того, влада сама не хоче відпускати цю ситуацію, бо їй вигідно контролювати суди. Взагалі, ця гілка для них є прекрасним інструментом боротьби проти своїх опонентів. Влада далеко не завжди чинить справедливо. Ба більше, далеко не завжди влада чинить законно. А тепер уявіть, що за такої ситуації хтось спробує знайти правду в суді. Він її може знайти, але це буде абсолютно невигідно владі, яка просто хоче контролювати судову систему.

    Але давайте згадаємо, у яку ситуацію сьогодні поставили суддів. Те, що на них «гадять» усі, кому не ліньки, це вже норма, але питання тут в іншому. В Україні створили Вищий конституційний суд, що, в принципі, заборонено нашою Конституцією і законами. Всім плювати, що він незаконний. Він має слухати справи за територіальною підсудністю, тобто, якщо кримінальне правопорушення скоєно в Богородчанському районі Івано-Франківської області , то воно там і має слухатись. А тепер усі справи з усієї України відправили в один суд. Сьогодні, щоб просто приїхати на засідання з адвокатами і всім необхідним, людина тратить 200-300 доларів. Цей суд є найвищим. От уявіть, що завтра скажуть, що усі ЗМІ є продажними, але один ЗМІ «імені 95-го кварталу» є взірцем. Так само у нас із судами – один із них нібито еталон, а всі решта – сміття.

    До речі, про Антикорупційний суд. Як ви вважаєте, у нього є майбутнє в Україні?

    Якби я став президентом, я б у першу чергу ліквідував Вищий антикорупційний суд, передавши усі справи на місця, як це передбачено законом. Також я ліквідував би НАБУ і передав його повноваження окремому департаменту Державного бюро розслідувань та ліквідував спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, передавши її повноваження Офісу Генпрокурора. Структура, яку ми маємо сьогодні, повністю себе дискредитувала і продемонструвала абсолютну неефективність.

    Яким чином ми можемо уникнути корупції у судах?

    Якщо українці не будуть давати хабарів, їх ніхто не буде брати. Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять.

    Хто уповноважений звільняти найвищих суддів України і за яким алгоритмом це відбувається?

    Звільнення чи навіть відсторонення судді відбувається через Вищу раду правосуддя. На час кримінального провадження вони подають відповідні документи. А саме по собі звільнення здійснюється на підставах, які врегульовані Конституцією України. Там прописано про недоторканність судді, про те, що вплив на них забороняється і таке інше. Без ВРП жодного суддю не можна затримати чи утримувати під вартою. Підставами для звільнення може бути неспроможність людини виконувати свої обов’язки, порушення суддею вимог щодо несумісності, вчинення дисциплінарного проступку, нехтування обов’язками та подання заяви про відставку.

    Якщо член Вищої ради правосуддя переступить закон, то яким чином усувають його?

    Сама ВРП подає заяву про звільнення з посади одного із суддів. Тобто, вони самі приймають рішення про звільнення одного із них і це нормально. Часто таку практику критикують, але з таким самим успіхом я хочу поставити питання: хто буде випасати пастухів? Так можна дійти до ідіотизму.

    Чи вважаєте ви протести проти вироку суду щодо Сергія Стерненка тиском на суддів?

    Ні, це не тиск. Я так вважаю тому, що будь-який українець має право на протест і на свободу слова. Тим більше, хто зараз говорить про тиск? Антон Геращенко, який прийшов до влади «на багнетах»?  Так от — «на багнетах» легко до влади прийти, але важко там втриматись. Чи може Аваков? Вони всі прийшли до влади, то нехай тепер «їдять» те, що розплодили.

    Яким чином влада впливає на суддів?

    Думаю, тут варто почати із того, що до суддів можуть прийти ті ж самі працівники НАБУ чи СБУ. Не виключаймо і випадки, коли члени Вищої ради правосуддя, які призначаються від влади, можуть зловживати цим впливом і тиснути на інших суддів. Тобто, свідком я не був, але це логічно.

    Судді, які працюють на місцях, також є живими людьми, які живуть поруч із нами і вони теж мають свої проблеми. У них є діти, можуть бути якісь компрометуючі матеріали і таке інше. Тобто, знову ж таки, прийде хтось із прокуратури чи СБУ і почне тиснути, способів багато.

    Що сьогодні можна і необхідно змінити у судовій системі України?

    У першу чергу українцям треба захотіти жити добре. У своїй державі та не під протекторатом зовнішніх факторів. Зміни завжди треба починати із себе. Можна 100 разів «перетрусити» цих нещасних суддів, але це нічого не дасть.

    Чомусь усі забули про те, що існує 3-рівнева система. Є суд першої інстанції, де суддя одноособово може ухвалювати рішення. Друга інстанція – це Апеляційний суд, де рішення ухвалюють вже троє суддів. І тоді вже є Верховний суд, який це все переглядає. Є ще, звісно, Європейський суд із прав людини, який також ухвалює рішення щодо України. Наприклад, тільки наше адвокатське об’єднання має понад 16 справ проти України, а крім нас є й інші.

    Я – людина, яка багато років працює у цій системі і я категоричний противник реформ. Поверніть все, як було. Створіть систему стримань і противаг, бо їхня відсутність призводить до того,  що судді не можуть бути незалежними. Так, незалежність і влада завжди окриляє та п’янить. Випробування владою – це одне із найважчих випробувань, а суддя – це влада. Проте суддею стає людина, яка поруч із вами росла, вчилась і відвідує ті ж магазини, що й ви. Такий суддя приїжджає на автосервіс по гарантії, а йому кажуть, що якщо «підмазати», то його автівку відремонтують якісніше. От там починається корупція, але її, чомусь, ніхто не бачить.

    Що має відбутись, аби наша судова система запрацювала належним чином?

    Поки ми самі нічого не почнемо робити, ніхто за нас цього не зробить

    Просто українці мають захотіти змінюватись. До цього не примусиш, це має бути усвідомлення в головах людей. Люди мають хотіти змінити щось, не очікуючи від держави нічого натомість. У своїй відомій промові 1940-го року Вінстон Черчилль сказав, що Британію чекає «піт, сльози і важкі випробування». Будь-яка система – це як народження дитини, а воно відбувається у муках і криках. Прекрасне завжди народжується через біль. Українці мають зрозуміти, що поки ми самі нічого не почнемо робити, ніхто за нас цього не зробить. Нам нав’язують думку, що приїде «Джон», «Барбара» чи «Уляна» і наведуть тут лад. Сидить українець у квартирі, де панує повний безлад, і поки він сам у ній не наведе лад, ніхто за нього цього не зробить. Ми маємо проявити свідомість. Ми не маємо прогинатись під «соросят» чи інші міжнародні впливи, а робити своє. Ми також не маємо хотіти продатись за «30 срібняків» Москви, а навести порядок у своїй державі.

    Претензії до судів будуть завжди. Навіть у США, країні із так званою «взірцевою демократією», також є проблеми із судами. Італія, наприклад, може слухати справи десятками років, а це ще гірше, ніж у нас. Такою є сама система, ідеальною вона не буде у жодному разі.

    Роман Гурський, ІА «Вголос»

    Посилання на першоджерело: Сергій Войченко про судову реформу: Коли мовчить закон, то говорить вулиця — відомий юрист — тема Вголос — Інформаційне агентство «Вголос» (vgolos.com.ua)

    Збільшення штрафів за порушення правил дорожнього руху. Спроба сказати остаточне «прощавай», так званій проблемі «євробляхерів». ПРОСТО.

     

    Такі дії можуть бути частиною глобальної інформаційної зачистки. Київський районний суд міста Харків наклав арешт на майнові права інтелектуальної власності окремих Telegram-каналів. Під судову «опалу» потрапили канали «Сплетница», «Легитимный», «Резидент», а також «Картель», через що доступ їх підписникам до контенту повинен бути закритий. З огляду на, що Telegram є месенджером, а не активним сайтом, у «Коментарів» знайшлося багато питань. Так чи легко закрити ці канали? Чим закінчиться «війна» Офісу президента з Telegram-каналами? Яка справжня причина цієї «війни»? Відповіді журналістам допомагав знайти експертний пул. Суд вирішив закрити доступ до окремих Telegram-каналів.

    Блокування неугодних владі Telegram-каналів: чим закінчиться «війна»

    Боротьба з вітряками

    Голова адвокатського об’єднання «Войченко і Дульський», громадський діяч, кандидат юридичних наук Сергій Войченко, коментуючи ситуацію навколо Telegram-каналів, нагадав мем з Віктором Януковичем — «А хіба так можна було?».

    Експерт підкреслює, що ще на початку лютого цього року СБУ оприлюднила список з близько 12 Telegram-каналів, які, на думку Служби, причетні до дестабілізації ситуації в країні.

    «Служба безпеки України повідомила, що одного з організаторів цих каналів оголосили в розшук, що затримали жінку за підозрою причетності до їх діяльності. Надалі їй було оголошено підозру, обрано запобіжний захід і вона вийшла під заставу, повідомивши, що не має ніякого відношення до адміністрування цих каналів, — зазначає Сергій Войченко. — Як стверджують представники СБУ, діяльність цих Telegram-каналів була спрямована на дестабілізацію ситуації в країні, дискредитацію державних органів і т.д. Але швидше схоже на те, що таким чином влада намагається захиститися від критики, яка звучить в її сторону. Замість того, щоб боротися з олігархами, високими тарифами, долати бідність і покращувати життя українців, представники влади, схоже, вирішили за краще приглушити критичну інформацію про свою діяльність».

    Те, що відбувається, нагадує боротьбу з вітряками, вважає експерт.

    «Адже в сучасний час технологій, якщо хтось хоче знайти інформацію, він її знайде де завгодно. А закриття Telegram-каналів призведе тільки до їх збільшення, — пояснює Сергій Войченко. — Звичайно, якщо суд прийняв таке рішення (а будь-яке рішення суду повинно виконуватися), ми не можемо собі дозволити, як деякі представники влади, критикувати його. Хто не згоден — може подати відповідну апеляційну скаргу або звернутися до суду з вимогою про скасування арешту Telegram-каналів… По суті ж, можна говорити, що йде підготовка до кампанії майбутніх президентських виборів. І під такими приводами прибираються інформаційні джерела, які могли б вплинути на думку людей».

    Влада намагається закрити те, що закрити не може

    На думку політичного експерта Михайла Залізняка, президент і його Офіс вибрали тактику «люби або помри».

    «Закриття ротів пов’язано з катастрофічно падаючим рейтингом «Слуги народу». Кампанія із зачистки інформаційного простору напевно готувалася давно і просто стояла в листі очікування. Спочатку під удар потрапили неугодні телеканали, тепер — Telegram-канали. Можна стверджувати, що Зеленський зробив ставку на силове лобі в державі. І що «неправильні» Telegram-канали просто заважають Офісу президента і СБУ», — каже політексперт.

    Железняк вважає, що влада показала повну некомпетентність, намагаючись закрити те, що закрити не може.

    «Ну, нехай влада. Але при ній повинні бути, як мінімум, досвідчені технарі. Які пояснили б, що у провайдерів немає технічних можливостей, щоб обмежити або заборонити установку окремого акаунта для Telegram-каналу. Заблокувати канал в додатку може тільки власник облікового запису. Також Telegram-канал можуть закрити, якщо він навмисне (або ненавмисно) розголошує персональні дані. Жоден із каналів, які потрапили під удар, наскільки мені відомо, цього не робив», — зазначає Михайло Железняк.

    На його думку, спецслужби можуть заборонити українським журналістам цитувати Telegram-канали, що потрапили в «чорний список». Але навряд чи здатні на щось більше.

    «Повністю заблокувати Telegram в Україні навряд відважаться. Тим більше, що Офіс президента вже теж встиг нарости свої власні Telegram-м’язи. І нарощував їх нерідко, купуючи раніше незалежні Telegram-канали. Тепер же влада зачищає альтернативні думки. І те, що Telegram-спільнота змушена переходити в конфіденційний формат, інкогніто-формат, говорить про те, що свободи слова в Україні більше немає, — вважає політексперт. — А ще Офіс президента зробив безкоштовний піар провідним Telegram-каналам України, які продовжують працювати і різко збільшують число підписників».

    Источник: https://society.comments.ua/ua/news/developments/blokuvannya-neugodnih-vladi-telegram-kanaliv-chim-zakinchitsya-viyna-672630.html
    © Comments.ua

    Первый судья Зеленского - кто такой новый член КСУ Кичун-1200x800

    Противостояние Зеленского и КСУ продолжается

    По квоте Верховной Рады новым судьей Конституционного суда стал юрист Виктор Кичун. Его избрали голосами депутатов “Слуги народа” и их сателлитов. Его вхождение в ряды судей КС должно помочь президенту сдерживать активность новых коллег Кичуна. Тот сам пообещал приложить силы для этого.

    Vesti.ua разобрались, поможет ли Кичун Зеленскому установить контроль над Конституционным судом, который ему очень мешает.

    Кто такой Кичун

    О новом судье Конституционного суда известно лишь то, что он юрист и работает доцентом кафедры конституционного права в Национальном университете им. Ярослава Мудрого. Кичун также трудился адвокатом, юристом в “Банк Кредит Днепр”.

    Самая важная информация о Кичуне — он связан с представителем президента в Конституционном суде Федором Вениславским. Тот сам это подтвердил, назвав Кичуна своим старым товарищем. Голоса за Кичуна отдали представители “Слуги народа” и мажоритарщики из “Доверия”. Отметим, что не голосовали за Кичуна “слуги”, которых связывают с Игорем Коломойским.

    Кичун же перед депутатами заявил, что он станет сторонником сдерживания Конституционного суда. “Я считаю, что мы создали чрезмерную судебную сверхинституцию, которая сегодня фактически доминирует в государстве«, — заявил юрист во время своего представления в Раде.

    О Викторе Кичуне практически ничего неизвестно. По крайней мере, поисковым системам. Можно лишь найти несколько цитат его коллег, а также примеры его научных работ.

    Чем может помочь Кичун

    Кичун обещает помочь сдерживать Конституционный суд. Напомним коротко о противостоянии президента и Конституционного суда.

    В октябре 2020 КС признал систему декларирования неконституционной, чем нанес удар по антикоррупционной реформе. После этого Зеленский решил распустить КСУ при помощи Верховной Рады, но ограничился лишь отстранением председателя КС Александра Тупицкого.

    Офис президента одновременно с этим начал информационную войну против Конституционного суда. Под зданием органа прошли массовые акции, депутаты клеймили судей, а Тупицкого сфотографировали на отдыхе в ОАЭ.

    Как Кичун поможет сдержать КСУ? В обойме у президент есть законопроект №4319, авторами которого являются “слуги” Ольга Совгиря и Федор Вениславский. Этим документом депутаты предлагают увеличить кворум для принятия решений с 10 до 12, а именно 2/3 от количества судей.

    Для увеличения кворума нужно, чтобы в КС было 18 судей — вместе с Кичуном их стало 16. Еще одного кандидата должен одобрить парламент, а другого — Съезд судей.

    Работа Конституционного суда пока что и так парализована. Четверо судей отказались участвовать в заседаниях, поскольку выступили против блокировки антикоррупционных законов. К этим четырем можно добавить Кичуна, а также еще одного судью, избранного от парламента. Увеличив кворум, президент сможет блокировать инициативы КС путем игнорирования заседаний лояльными к нему судьями.

    Преимущества все еще нет

    Назначение “полностью своего человека” еще не дает ощутимого преимущества президенту в КС. Эксперты полагают, что Кичун может вырасти в самостоятельную фигуру.

    Политолог Владимир Фесенко рассказал Vesti.ua, что были прецеденты, когда судья из квоты президента шел против него в будущем. Позиция судей часто менялась от актуальной конъюнктуры.

    Один человек точно не повлияет на принятие решений. Все упирается в вопрос о кворуме. Он может влиять на то, соберется суд или нет. Это хороший сигнал, что “Слуга народа” снова стала собирать голоса за нужные президенту решения”, — сказал Фесенко.

    Политолог Петр Олещук напомнил, что все еще стоит вопрос о руководителе КСУ, которого уволили после скандальных антикоррупционных решений. Олещук назвал назначение Кичуна тактическим вопросом в затяжной борьбе с судом.

    Политолог Вадим Карасев отметил, что президент уже сделал несколько успешных шагов в борьбе с Конституционным судом. Это еще один удар по ненавистной ему структуре.

    Он отстранил Тупицкого, а тот не смог вернуться на рабочее место и дискредитировал себя поездкой в ОАЭ зимой. Это первый судья, избранный по квоте “Слуги народа”, первый человек Зеленского в КС. Конечно, это знаковое решение”, — сказал Карасев.

    Юрист Сергей Войченко отметил, что главной задачей Кичуна будет установления баланса сил в КС. При этом нужно помнить, что судья обязан поступать по закону, а не по указанием того политика, по чьей квоте он прошел в КС.

    Если кто-то пытается повлиять на одну часть судей, то другие судьи должны работать так, чтобы это влияние нивелировать. Судья не может быть слугой, иначе это ставит крест на всей судебной системе”, — сказал Войченко.

    Подытожив, можно сделать следующие выводы:

    • “Слуга народа” все еще может собрать нужные голоса, хотя ее не поддерживают свои депутаты “от Коломойского” и “За майбутне”;
    • Зеленский получил своего первого человека в Конституционном суде и вскоре может получить еще одного;
    • в ближайшем будущем Рада может увеличить кворум для КС, заблокировав его работу.

     

    Посилання на першоджерело:  Зеленский назначил своего судью в Конституционный суд — Виктор Кичун поможет президенту блокировать КСУ (vesti.ua)

    Відомий український адвокат Сергій Войченко останні роки займається резонансними справами, які тривалий час на слуху. Раніше ж Войченко працював у прокуратурі, зокрема розслідував кримінальну справу щодо Луценка та вважає, що цей політик, ставши генеральним прокурором, помстився прокуратурі, фактично знищивши її.

    Про те, у чому ж полягає робота адвоката, чи можуть топ-захисники працювати безкоштовно, які проблеми у судах та як Луценко мстився тим, хто посадив його? Про це Сергій Войченко розповів в інтерв’ю Інформаційному агентству “Піка”.

    • У чому особливість роботи адвокатів в Україні?

    Адвокати, як і лікарі, не беруть гроші за свою роботу. Їхня оплата – це гонорар, а гонорар – це не зарплата, це винагорода за послугу, у випадку з адвокатами – за правову допомогу. Адвокати не є підприємцями. Навіть законодавство їх виділяє як самозайнятих осіб, або осіб «вільних професій». Це навіть відносить нас до людей, умовно кажучи, «творчої професії». Хоча не можна не згадати, що адвокати займають для України, як держави, не дуже комфортні позиції. І це не лише в Україні, а й у тих державах, які не турбуються за своїх громадян. Тому що покликання адвокатів – це не заважати. За наших умов адвокати допомагають та захищають права та інтереси українців, але чомусь держава помилково вважає адвокатів своїми опонентами та ворогами. От я повернувся із Казахстану, де спілкувався із місцевими адвокатами – у них держава теж досить серйозно зарегульовує адвокатську діяльність, бо сильна адвокатура нікому не вигідна. Варто було б сказати, що розвиток української адвокатури тісно пов’язаний із дотриманням законності на території України. Я ж дотримуюсь тієї позиції, що без адвокатури – країна скотиться в Середньовіччя.

    • Чи можна асоціювати адвоката та його клієнта?

    Багато хто із правоохоронців та й журналісти роблять велику помилку, коли асоціюють адвоката із його клієнтом. Законом взагалі заборонено асоціювати адвоката із клієнтом, бо це все одно, що асоціювати лікаря із тим, кого він лікує. Це – абсолютна дурниця, яка показує дурість та тупість людини. Бо лише дурень може «плюватися» на адвоката, який захищає ту чи іншу особу. Адже відмовитись захищати підозрюваного у суді це – все одно, що залишити людину помирати. А хто сказав, що людина винна, якщо не ухвалений вирок суду, яким людину визнано винною ? Суспільство ? Чи журналіст, який абсолютно не розуміє жодного слова в юриспруденції, а просто ловить собі «хайп»? А тому цього категорично не можна робити. Це – ознака нерозвиненого суспільства.

    • Як взаємодіють адвокати із правоохоронцями?

    Адвокати часто піддаються нападкам правоохоронців. Особливо, коли стикаються із сильними адвокатами. Правоохоронці намагаються перетворити змагальний судовий процес в так звану сцену із мультфільму «Ну, постривай», коли вовк та заєць грають у шахи. І коли вовк, зрозумівши, що він програє, починає кидати у зайця шахами. Так працюють і наші правоохоронці. Вони починають обшуки в адвокатів, чинять тиск, вчиняють побиття адвокатів. Це відбувається, коли немає доказів, але треба «когось посадити». І це все – ознака непрофесійності. Мені є з чим порівнювати, бо я працював слідчим, прокурором  прокурора, а зараз працюю вже адвокатом. А тому прекрасно все розумію, оскільки знаю правоохоронну систему, як кажуть, зсередини. Так, іноді й адвокати ускладнювали роботу, але тоді треба було перемогти адвоката розумом, а не «дурними приколами».

    І варто ще звернути увагу на те, що адвокати в своїй діяльності не завжди протистоять правоохоронцям, а навпаки опиняються з ними на одному боці, коли представляють інтереси потерпілих. Хоча і в цьому випадку не завжди є плідна співпраця, і це також можу сказати з власної практики. Чомусь навіть за таких обставин правоохоронці іноді не хочуть плідної співпраці. Можливо, це стереотипи чи просто таке сприйняття.

    • Як, на ваш погляд, українці ставляться до адвокатів?

    В уявленні деяких людей адвокати – це ті, які заробляють гроші на людських проблемах, або ті, хто допомагає злочинцям уникнути заслуженого, як вважає умовна «баба Параска», покарання. І тут починається: а ти такий-сякий, як можна заробляти на такому! А у мене питання: а ви колись намагалися щось отримати безкоштовно? Зайдіть у магазин та візьміть там щось безкоштовно. Вам так нічого не дадуть, а охорона ще й затримає і знову ж таки доведеться звертатися до адвоката. Так само і адвокати не працюватимуть за «дякую». Другий аспект – це те, що «адвокати захищають злочинців». Тако-от: це не так. Бо злочинцем може бути тільки та людина, щодо якої ухвалено рішення, яке набуло законної сили. А у нас – то міністр без юридичної освіти виходить і розповідає про те, що людина «злочинець», бо він так вирішив. То генеральний прокурор із освітою інженера-електронщика починає розповідати про юриспруденцію. А це все одно, якби людина без медичної освіти лікувала хворих. Чим би це закінчилось – всім відомо.

    Звичайно, є проблеми і в адвокатурі. Клієнту може щось не подобатись. Але давайте виходитимемо із іншого: якщо ви купуєте незручні черевики, то хто вам у цьому винен? Так само із адвокатом. Це ж ви його обрали. Наші люди спочатку шукають, де дешевше. Так, багато є колег, до роботи яких є питання. Але якщо клієнт обрав такого адвоката – значить це його проблема.

    • Питання нескромне, але все ж: які гонорари в успішних адвокатів?

    Питання гонорару ми не обговорюватимемо, тому що це – адвокатська таємниця. Але я вам скажу, що робота адвоката має бути гідно оплаченою. Бо якщо ви хочете, щоб адвокат займався вашою справою, то маєте розуміти, що він така ж сама людина. У нього також є родина, йому потрібно щось їсти, у щось вдягатися. Іноді справи тягнуться роками. І чомусь люди вважають, що за невелику суму адвокат повинен більше нічим не займатися, не жити, не їсти, а вони за це повинні заплатити або нічого, або дуже мало. Питання гонорару – це питання домовленостей. Але наголошу на тому, що дешеве гарним не буває, а безкоштовне – і поготів. Насправді всі крики з приводу того, що не можемо оплатити послуги «гарного адвоката» – це ненормально. Не можете, то візьміть іншого. Держава дає безкоштовного адвоката певним категоріям осіб, які не можуть собі цього дозволити. Але якщо він їм не подобається – це їхні проблеми. Дарованому коню в зуби не заглядають. Буває ще і таке: людина порушила правила дорожнього руху і йде до адвоката. Його запитують, а ти готовий платити гонорар адвокату? І ми чуємо, а там же штраф 250 гривень. Виникає логічне питання: адвокат має безкоштовно його захищати? Чи за 100 гривень? Адвокат напише тонни паперу, витратить багато часу, прикладе знання і за що ?

    «Авокати беруться за справи, за які їм не платять»

    • Чи беретесь ви за так звані безкоштовні справи?

    Звісно, що і наша адвокатська компанія береться за безкоштовні, так звані Pro Bono справи, але це важливі справи. Наприклад, одна із них – це захист курорту «Свидовець». Тобто до нас звернулися екологи з проханням посилити їхню позицію із захисту природи. Бо з іншого боку виступають мільярдери, які можуть собі дозволити професійних адвокатів. І відповідно їм потрібні гідні опоненти. Є ще і кримінальні справи, у яких ми надаємо безкоштовну допомогу чи працюємо за мінімальний гонорар. Але це наше рішення, коли ми бачимо соціальну складову справи чи коли розуміємо, що людина у складній життєвій ситуації. Це певного роду соціальна місія і громадянська позиція, але все ж таки всі розуміють, що ведення такої категорії справ можливе за рахунок гонорарів з інших справ, тому їх питома вага не може бути значною.

    • Традиційно говорять, що зараз в Україні тривалий час можуть розглядати судові справи через брак суддів. Чи так це?

    Швидке правосуддя дорого обходиться. Але насправді питання полягає у тому, що коли ми говоримо із вами про суди, то варто розуміти, що судова система, як і правоохоронна, є віддзеркаленням ситуації в Україні. Далі – суди потрібно розділяти. Наприклад, господарське судочинство досить швидко відбувається, порівняно з цивільним. У судах загальної юрисдикції проблеми є. Але не варто забувати, який туди мотлох надсилають правоохоронці. Як колись сказав Віктор Ющенко (чи йому як мем приписали цю фразу): «Неправильні бджоли дають неправильний мед». Так і деякі правоохоронці.

    «От ви давно були в українських судах? Там розвалені туалети, немає опалення, а посеред судового засідання може зникнути електрика»

    Крім того і справді відчувається брак суддів. При необхідності мінімум 7500 суддів, у нас є лише близько  5000. Тобто орієнтовно нам бракує 2500 суддів. А взагалі штатна чисельність суддів в 2016 році була 9071 суддів. Уявіть яке навантаження і про яку швидкість можна говорити ?  Їх не призначає президент, оскільки сильна і незалежна судова система не вигідна в першу чергу владі. Бо, по-перше, на судову систему можна списати непрофесійність правоохоронців та виправдати факти їхньої корупційної діяльності. Згадаймо пояснення деяких представників влади – що начебто у всьому винні суди (хоча це далеко не так). Далі – треба не забувати, що судді – це теж люди. В Україні є суди, де не працює жоден суддя. Бо їх туди не призначають. А тепер уявімо, що редакції для ефективної роботи потрібно 200 працівників, але є тільки 20 і вони випускають інформаційний продукт. Після цього цих журналістів звинувачують у некомпетентності. І у нікого не виникне питання, що потрібно спочатку забезпечити умови, а потім вже оцінювати рівень компетентності.

    От ви давно були в українських судах? Там розвалені туалети, немає опалення, а посеред судового засідання може зникнути електрика. А всі судові засідання фіксуються на відео. Буває, що у судді прорвало трубу чи немає опалення. Наприклад, у Першотравневому судді Чернівців стоять ще старі грубки. А зарплати помічників суддів і секретарів судових засідань перебувають на мінімальному рівні, хоча на цих людей також лягає тягар навантаження на судову систему, а працівники канцелярій тощо. Зрозумійте, суд це не один суддя, а його роботу забезпечують багато людей і питання необхідно вирішувати в комплексі, а не створенням спеціального суду не передбаченого Конституцією України і публічним приниженням суддів представниками влади.

    • У чому першопричина цієї проблеми?

    Із суддями теж є проблеми і до них є багато питань. Але кожен президент, який приходить до влади, реформує суди «під себе»: спочатку Ющенко взявся за судову реформу, далі – до влади прийшов Янукович, який заявив, що це «бджолині суди» і давай реформувати «по-донецьки». Далі – прийшов Петро Олексійович, який заявив, що «на «Рошені» все не так і потрібні зміни. Зараз прийшов Зеленський і хоче все реформувати по принципу «95 Кварталу». Про що це говорить? Про те, що кожна влада намагається «перешити» судову систему під власну мірку, саме власну, а не українську і не для громадян України. От у нашого адвокатського об’єднання є клієнт, який шість років з нашою допомогою судився про поновлення його на посаді в «Укрзалізниці». Коли дійшло до того, що суд ухвалив остаточне рішення, Кабмін відмовився виконувати це рішення. Тобто виконавчий орган влади наплював на рішення Верховного суду. І навіщо цим людям сильна і незалежна судова система? А як влада може вимагати поваги до закону від громадян, якщо сама не поважає закон?

    Плюс після двох Майданів судді також розчарувались у своїй роботі. Зараз їхні рішення вважають незаконними. А чому? Бо перемогли одні, а не інші. А якби інші перемогли – рішення були б законними?  До речі, це ж стосується і правоохоронців, роботу яких визнали злочином і розпочали полювання на відьом, не помічаючи десятки загиблих правоохоронців, але це окрема довга тема.

    • Але українці не довіряють судам і вважають їх корумпованими…

    Людям інколи простіше звинуватити суд у тому, що вони програли, ніж визнати свою неправоту чи поразку. До того ж самі люди роблять судову систему корумпованою. У мене бувають іноді такі випадки, що приходять клієнти і запитують не те, що я знаю, як адвокат. А те, чи маю я знайомих суддів і чи можна це якось «вирішити». Суддям платять люди. І якщо люди поставлять суди в умови справедливої роботи і перестануть носити, то все буде зовсім по-іншому.

    Є ще такий нюанс, як політичний тиск і очевидний обвинувальний ухил роботи. От у Вищому антикорупційному суді це особливо відчувається – коли суддя стає на сторону прокуратури, симпатизує її. Я переконаний, що їхня робота закінчиться негативно, але скільки людських доль вони зламають до цього?

    • Чому тоді справи про корупцію розвалюються в українських судах?

    Є «прокурорський хайп», а є реалії. Не особливо потрібно мати розум в голові, щоб організувати прес-конференцію та публічно обвинуватити людину в тому, що вона у чомусь там винна. Це все потрібно ще довести у суді. До того ж у нас позвільняли багатьох професійних слідчих та прокурорів. На їхнє місце прийшли непрофесіонали. От пригадаймо справу Кернеса, коли всі прокурори разом «захворіли». От до кого тут питання? А пам’ятаєте, що тоді говорив Луценко? Мовляв, винні не вони, а суд. Але до чого тут суд?

    Вчергове нагадую, що кримінальний процес – це змагальний процес. Людина має право захищатися, а зібрані правоохоронцями матеріали в своїй більшості не містять доказів. І тоді починаються крики активістів чи грантожерів, що «зрада» чи «все пропало». А все просто – потрібно кваліфіковано працювати і збирати докази, а не займатися дешевим популізмом. На кривій табуретці, зробленій п’яним некваліфікованим столяром, досить некомфортно сидіти за столом, особливо якщо і стіл ним же зроблений.

    • З ваших дописів відомо, що у своїй адвокатській діяльності ви часто стикаєтесь із економічними злочинами. Як би ви оцінили роботу антикорупційних органів у суді?

    Вони працюють неефективно. І на це все – САП, НАБУ – ми витратили уже більше 12 мільярдів гривень за останні п’ять років. Їхня ефективність дорівнює нулю. У приватному бізнесі їх би давно уже позвільняли, але прикро, що держава не рахує кошти і викидає їх на вітер.

    Ці антикорупційні органи створили без терміну тривалості їх роботи. Тобто, наші «західні партнери» цим самим вже натякають, що ми корупцію ніколи не поборемо. Бо якби були дані терміни – добитись за 10 років якихось рішень – все було б по-іншому. Детективи НАБУ, які отримують по 60-70 тис. грн. зарплати, допускають точно такі самі помилки, як слідчий райвідділу поліції, котрий працює за 5-6 тисяч гривень. Ну добре, дехто скаже, що я адвокат і мені це вигідно. Але давайте тоді так: НАБУ розслідувало близько 140 справ про незаконне декларування. На одну справу призначають мінімум по три детектива і три прокурора . У кожного детектива зарплата по 70 тис. грн. – це 210 тис. грн.. У трьох прокурорів зарплата по 90 тисяч гривень, а це вже – 270 тисяч гривень. Отже на це в місяць платники податків витрачають 480 тисяч гривень. Паралельно платники податків витрачають гроші на отримання апарату, приміщень. Нехай це буде ще плюс 20 тисяч гривень. Тобто уже півмільйона нам коштує розслідування такої справи. Розслідування може тривати до 3 місяців, а це вже півтора мільйони гривень. Далі – суд, який слухає цю справу. Її слухає троє суддів, у яких зарплата по 150 тис. грн. Через півроку з’являється вирок, який коштував державі величезних грошей. А що отримує держава? Штраф у розмірі 50 тисяч гривень і все. Яка ефективність? Що вони ловлять? До того ж наші антикорупційні органи влаштовують провокації. Як би там комусь не подобався Розенблат, але агент Катерина його ж спровокувала, а він нічого не збирався брати. Тобто якби не штучно створена ситуація, то і не було б взагалі нічого. Навіть у справі нардепа від «Слуги народу» Юрченка присутня провокація.

    А тому я б на місці президента просто все ліквідував: і САП, і НАБУ, і Вищий антикорупційний суд. А їх повноваження передав до Офісу Генерального прокурора, Державного бюро розслідування та судів загальної юрисдикції. І те, що мені скажуть, що це вимога наших західних партнерів, то вам скажу так: якщо вони піклуються про розвиток нашої економіки, борються з корупцією, то назвіть хоча б одного нашого західного партнера, який би повернув нам гроші, які наші корупціонери вивезли до них. Проблема корупції в Україні криється у самих українцях. Бо ми всі проти корупції, але в разі чого ми згадуємо про кума, який може усе «порішати». Не платіть, почніть з себе !

    • Як би ви оцінили політичну ситуацію в Україні, коли під час виборів наступний президент погрожує посадити попереднього?

    Давня українська політична традиція – це «саджати своїх попєрєдніков». Єдиний, хто зламав цю традицію – це президент Володимир Зеленський. Він хоч і обіцяв Петру Олексійовичу вирок, але нічого не сталось. А ми маємо розуміти, що Порошенко уособлює в собі збірний образ тих людей, які перебували у той час при керівництві державою. І коли всі говорили, що «весна прийде – будемо саджати», то нагадаю їм, що вже третя весна приходить і чомусь все тихо. Думаю, оцінку цьому дадуть українці на виборах.

    • Ви постійно критикували Юрія Луценка, коли той перебував на посаді Генерального прокурора. Як би ви зараз оцінили роботу нової прокурорки Венедіктової?

    Бо Луценко розвалив українську прокуратуру і він це зробив через помсту. Він просто мстив прокуратурі, як ефективному органу, за те, що його посадили свого часу. Луценко ненавидів прокурорів і розвалив непогану систему. Венедіктова на цій посаді виглядає значно краще, ніж Луценко.

    • Ви натякаєте на те, що були слідчим, котрий свого часу займався справою Луценка. Через це вас навіть арештовували. Розкажіть про цю справу.

    До Генеральної прокуратури був слідчим в Святошинському районі Києва. В англійській історичній культурі є так поняття: селф мейд мен – людина, яка зробила себе сама. Так ось я і є людина, яка зробила себе сама. У мене 4 вищі освіти, захищена кандидатська дисертація  – я завжди хотів вчитися, щоб піти на державну службу. Грошей я нікому не носив, роботу не купував. І, на відміну від Луценка, який народився вже «із золотою ложкою в роті», яку йому дав тато-комуніст, мене на посаду взяли за мій професіоналізм.

    З приводу Луценка, то зараз він робить з себе патріота. Але з якого дива? Давайте згадаємо, хто такий Луценко? Згадаймо його комсомольське минуле і все стане на свої місця. Недаремно в українській політиці Юрія Віталійовича асоціюють з політичним флюгером. Скільки разів він змінював власний напрямок! А те, що він робив і під його керівництвом витворяли правоохоронці, нічого спільного із законом не має. Але точка сидіння очевидно в цьому випадку формувала точку зору.

    Справа Луценка – це звичайна, рядова справа. Як слідчий, я займався різними справами, але в 2007 році всі кримінальні справи, зокрема убивства і зґвалтуваня були передані в МВС. До речі, їх там і «поховали», хоча прокуратура їх досить ефективно розслідувала.

    Справу Луценка мені просто доручили і я довів її до кінця. Тут я вам скажу так: Луценко в його популізмі можна порівняти з Брітні Спірс або Періс Хілтон, які доводять, що вони цнотливі дівчатка і не вживали алкоголь.

    Справа Луценка – це звичайна рядова справа про економічні злочини і посадові злочини. Апеляція це підтверджує. Верховний суд підтверджує. Потім були відомі події 2013-2014 років і прощення від нової влади.

    А потім вже помста мені особисто, як слідчому, який кваліфіковано виконав свою роботу і вона була підтверджена судами трьох інстанцій. Він навіть намагався мене посадити. Але нічого не вийшло.

    • У судах ви захищаєте Медведька та Поліщука, котрих підозрюють у вбивстві Олеся Бузини. Як там все просувається?

    От буквально нещодавно було судове засідання, на якому досліджувались дані із розтину Бузини. Так-от, виявилось, що при розтині був присутній понятий, місцем адреси якого прописано «морг». Тобто понятий був трупом?

    Або під час дослідження доказів прокурор надає докази, що Бузина був вбитим 16 квітня о 13 годині 14 хвилин. Починаємо досліджувати матеріали судово-медичної експертизи, які також надає прокурор, і там написано, що судмедексперт почав розтин тіла Бузини 16 квітня 2015 року о 10 годині. Тобто поки Бузина був ще живий, то його розтин був розпочатий? І це такі «докази». У цій справі – повний хаос. Таких невідповідностей сотні, справа шита «білими нитками», що вкотре доводить її фальсифікацію правоохоронцями. Так хто в цьому винний – суд чи адвокати ?

    Доречі таку «діряву» справу направила прокуратура під керівництвом саме Луценка. Ось вам і подвійні стандарти.

    Посилання на першоджерело: https://politics.pika.net.ua/advokat-sergij-vojchenko-luczenko-rozvalyv-ukrayinsku-prokuraturu-cherez-pomstu

     

    Поділитися

    Коментарі

  • Підзаголовок