публікації та новини

  • Підзаголовок
  • Сергій Войченко: Прокурорське слідство було найкращим

    Июл - 01 - 2020

    Олена Мельник, Резонанс

    Із Сергієм Войченком я познайомилась ще у лютому 2015 року. Під час судового засідання у ОАСК у справі про псевдолюстрацію першого заступника Генпрокурора Миколи Голомші. Тоді колишній «важняк» Генпрокуратури прийшов підтримати свого колегу.

    З того часу минуло понад п‘ять років. Нині Сергій Войченко — успішний адвокат. Досить медійний. А також перспективний політик. Але, насамперед, він лишається потужним правником.

    — Пане Сергію, почну з найрезонанснішої справи. Цікавить думка, як колишнього слідчого з особливо важливих справ Генеральної прокуратури України, яка перспектива справ Порошенка?

    Досить слабка. З урахуванням навіть нещодавньої позиції Генеральної прокуратури у суді, коли вони просто «здулися» вже на стадії обрання запобіжного заходу і змінили клопотання, а саме з тримання під вартою з можливістю внесення застави 10 млн. грн,  на особисте зобов’язання, це по-перше.

    По-друге, не варто забувати, що буде дуже активна інформаційна протидія, а ми бачимо, що, на жаль, українські ЗМІ не особливо підтримують ні Президента, ні прокуратуру, тому що це ще й боротьба в інформаційному полі. Не варто забувати те, що і почали в цьому випадку з верхівки. Але ж всі розуміють, щоб піднятися на вершину, треба починати з підніжжя, в першу чергу – з оточення Порошенка. Тому що оточення, яке могло б укладати в тому числі й угоди про визнання винуватості, могло би в цих угодах указувати безпосередньо на його особу і таким чином формувалася б достатня доказова база.

    Вони зараз верещать як поросята, що їх душать, назвали себе чомусь опозицією. Яка ж із них опозиція ?

    По-перше, у Верховній Раді вони голосують разом з провладною фракцією.

    Друге, це ж Порошенко започаткував  ідеологію саджати Президента і його оточення.

    Давайте пригадаємо 2014 рік, правоохоронців, суддів, прокурорів, міністрів ну і самого Януковича. Тобто, те, що Порошенко і його оточення робили п’ять років, згодовують тепер їм, тож нехай відкриють ширше рота, візьмуть побільше ложку, їдять і мовчать. У них було п’ять років для того, щоб змінити цю ситуацію, а не бігати зараз і кричати про вигадані ними ж «політичні переслідування».

    — А Вам не здається, що іноді правоохоронна система, можливо через свою, я б сказала, не достатню професійність, створює підстави для критики. Ми пам’ятаємо, коли Петро Олексійович запускав проект будівництва військових «казарм» він обіцяв класичне: «повідрубую руки, які будуть красти у армії». Зараз чи не в кожному регіоні, де будувались ці «військові гуртожитки» розслідують кримінальні провадження щодо розкрадань бюджетних коштів….

    — Ви влучно задаєте питання, зрозумійте правильно, «рецепт» посадки Порошенка і його оточення один, втілення якого я бачу тільки таким чином.

    Я б на місті Президента зібрав би співробітників прокуратури, яких звільнили у 2014 році, саме тих старих і досвідчених, працівників міліції, особливо економічний блок ДСБЕЗ, Служби безпеки України, податківців, особливо люстрованих. Створив би з них особливий департамент, щось на зразок департаменту Горбатюка, ну Порошенко ж створив для Януковича департамент –  гарний приклад, а ми створили б свій.

    І за три місяця вже б мали вражаючі результати, мільярди заарештованих активів, мільйони повернутих в бюджет вкрадених коштів, посадок тощо, відповідно і схвальні відгуки від українського народу.

    Але ж цього чомусь ніхто не бажає робити.

    Правильно Ви говорите, що у нас правоохоронці в коротких штанцях, бо всі роки правління режим Порошенко знищував, під виглядом реформ і люстрацій, правоохоронну систему, щоб та не могла адекватно відреагувати на ті правопорушення, які вчинялися ними. На людях вони лицемірно нам розповідають, що  повідрубують руки, а потім його ж оточення і наближенні до нього загрузають по вуха в корупційні скандали, які абсолютно ніхто не хоче розслідувати і навіть немає досвіду та розуміння як це зробити.

    У 2020 році 3,7 млрд передбачено на те, щоб утримувати так званні антикорупційні органи, але ж де НАБУ?! Чому Порошенком цікавиться лише ДБР?

    САП, НАБУ, ВАКС, ми там з колегами адвокатами буваємо, і в переважної більшості складаються лише вкрай негативні враження. Адже ці органи працюють за системою швидко хоч когось посадити і абсолютно не зважати при цьому на Закон, і так в більшості проваджень.

    Підслідність і підсудність повністю розмили, створили купу органів, які між собою товчуться, а не працюють на український народ, боротьба відбувається винятково за сфери впливу.

    Давайте пригадаємо як раніше: була прокуратура, було слідство. Мені вдалося працювати при Голомші, при Піскуну, як би там не було, при Шокіну, при тому ж самому Медведьку.

    Розумієте, прокурорське слідство, хай ніхто там не ображається, було найкращим і в прокуратурі працювали кращі. Але це формували керівники, і при цьому була підтримка керівництва держави.

    — Тобто не юристи з ЖЕКів, яких нині запрошують до офісу Генпрокурора?!

    — Так, «біла кістка», «блакитна кров», як хочете це називайте. А в 2014 році і пізніше почали призначати, то без досвіду роботи в органах юриста, то міліціонера, то взагалі інженера.

    Чи це не є планомірним знищенням прокуратури?

    Взагалі винищили кар’єрну драбину. Раніше я працював і знав, що треба старатися, просуватися по кар’єрних сходах. Ти ідеш, ти робиш кар’єру, якщо в тебе немає стягнень, ти гарно працюєш, а зараз що?

    — Немає стимулу?

    — Точно підмітили. Прийшов в західне посольство, потанцював –  і вийшов звідти з посадою, навіщо старатися і працювати на державу. Давайте називати речі своїми іменами.

     — Нам нав’язали, зокрема, і люстрацію і чим це зараз закінчилось? 

    — Так, люстрацію нам нав’язали. Один колишній депутат порозвішував свої біг-борди: «Оберіть мене депутатом, буде люстрація» та й інші навипередки обіцяли люстрацію. Де зараз ці депутати? А?!

    Я б на місті Президента дав команду виплатити всі кошти незаконно люстрованим і родичам тих, хто не дожив до перемоги справедливості, а потім до всіх хто за це голосував – колективний позов. Вони ж мають нести відповідальність за недолугі і популістичні, незаконні рішення.

    — А чому Мін‘юст не йде на мирову з люстрованими?

    — Очевидно, є сили, які лобіюють невиконання рішення Європейського суду з прав людини. І які не бажають добра нашій країні.

    Вважаю, що в цьому питанні Мінюст зайняв абсолютно неприйнятну позицію.

    Ще раз хочу наголосити, мають виплати всі ті гроші, і подати колективний позов проти кожного, як мінімум, з авторів цього законопроекту і тих, хто голосував ! І хоч би раз понесли не політичну, а матеріальну відповідальність. Ще й б в усіх ЗМІ надали інформацію, що Україна через них втратила із державного бюджету оттаку суму, КОЖ-НО-ГО.

    — На Вашу думку, які перспективи люстраційного процесу в Україні? Чи врешті-решт завершиться цей… процес?!

    — Завершиться нічим, тому що не хоче Зеленський вирішувати цю проблему, не хочуть визнавати неправоту, вибачатися перед людьми, яким знищили долі.

    І не просто знищили долю людям, а й вигнали професіоналів! Вони знищили ефективно діючі структури!

    — Але з іншого боку ми бачимо, що повертаються і люстровані. Наприклад брата представника Президента у Конституційному суді України нещодавно, попри його люстрацію, призначили до офісу Генерального прокурора.

    — Ми ж зараз не говоримо про акти індивідуальної дії, а обговорюємо в цілому питання.

    — Так люстрація ж в нас колективний акт. Ось ти працював на посаді — ти несеш відповідальність.

    — У нас же ж дуже складно, наприклад, візьмемо яскравий приклад Голомші. Повернути його на посаду першого заступника Генпрокруора — ніхто не поверне, тому що прокурор буде незручний!

    Але тут же суть не в тому зручний або не зручний, а суть в професіоналізмі і фаховості.

    Проте якраз останні дві чесноти зараз не в пошані – лизоблюдство, невігластво, прислужництво і інші негативні риси в лідерах, а це йде не на користь країні і її народу.

    — Тобто є рівні, є рівніші, так і далі… 

    — Так, дуже прикро, але це так є і досі.

    — На ваш погляд, яка перспектива справ Майдану, зокрема буквально на днях ДБР повідомило про підозру одному з колишніх працівників прокуратури столиці, який зараз є адвокат. Щось знаєте про цю справу?

    — Ні. До справ Майдану я ставлюсь критично, особливо до тих, на яких гучно піаряться, тому що зрозуміло, що якби перемогла інша сторона, то це були б не справи Майдану, і справи розслідували проти інших.

    Звичайно, «переможців не судять, судять переможці» — це також аксіома, але в чому незаконність дій тих людей? Я не почув. В тому, що вони на той час виконували свою роботу?!

    — Вважається, що вони виконували злочинні накази.

    — Ким вважається? Тими, хто взяв на себе функцію оцінки? А якщо ці оцінщики помиляються?

    А за період 2014-го по 2019-ий рік, деякі скандальні, в тому числі й військові прокурори і не лише вони, які накази виконували? Не злочинні?! А хто визначає, що це злочинний наказ? Це коли стало відомо? Коли вони виграли?

    А де тоді правоохоронці, які за часів Порошенка розганяли мирний протест? Пам’ятаєте під Верховною Радою побиті люди, знесені палатки… Якщо так, то вже б одним мірилом усіх міряли.

    — Маєте на увазі «справу» захисників Конституції, які опинилася за ґратами?

    — Так. Якщо так буде і далі, то українці не отримають якісну правоохоронну систему, розумієте?

    Свого часу, коли я працював, то розумів, що за мною держава, вона мене захистить, що я не вчиняю незаконних дій, як і багато інших прокурорів, той же Голомша, ті ж прокурори областей, яких оці горлопани в 2014 році позвільняли.

    Скажіть мені, ці люди щось незаконне робили? В чому полягає незаконність? Ви ж подивіться як там пишеться підозра: «Такий-то, такий-то, будучи призначений на посаду» і в цьому вже злочин. А з приводу того, що ж відбулося, тобто, як далі вони пишуть, «такий-то громадянин ніс дві шини і дві пляшки з запальною сумішшю, але на них всіх була етикетка «Мирна суміш. Майже не горить», і слідчі з прокурорами затримали цього громадянина, але ж він йшов на мирну акцію Революції.

    І що ж цей правоохоронець, не усвідомлюючи, що треба діяти в інтересах українського народу, ВІН ВЗЯВ і склав повідомлення про підозру по громадянину з пляшками, направив до суду, от так злочин! Де тут незаконний наказ, а? З таким успіхом Петро Порошенко теж був міністром при Януковичу і не лише він…

    — Але Порошенко під люстрацію чомусь не потрапив.

    — Торти пеклися, Порошенко податки платив, так він, по їх логіці, фінансував злочинний режим Януковича, тоді всіх треба під одну гребінку.

    Ні, це звичайно проблема більш глибинна.

    — Ви пішли в адвокатуру, не жалкуєте? 

    — Ні, ні дня не пожалкував, що пішов в адвокатуру. Для мене це було непросте рішення, тому що дійсно з самого дитинства я хотів працювати на державу.

    Свої погони я вдягнув в 14 років, Київське Суворовське військове училище, тобто з дитинства я готував себе бути на захисті держави.

    Обрання прокурорської професії для мене було свідоме: я йшов боронити людей, я йшов наводити порядок в державі. На своєму шляху я вдячний, що я зустрів багатьох працівників прокуратури, міліції, Служби безпеки, податкової, яким  вдячний за те що, їх знаю, знав, бо деяких вже,  на жаль, немає в живих, але ці люди, сформували і мою правильну свідомість, і це прекрасні кадри.

    Я готовий, прямим текстом, дати в обличчя, тим подонкам, які поливають їх брудом, бо їх поливають брудом нездари, які не варті і їх мізинця. Це люди, які працювали на державу. Так, в певний час в країні почалась, так звана «комерціалізація». І не лише правоохоронної системи. Це глибинні процеси, вони не були пов’язані зі старими кадрами, вони були пов’язані з державною політикою, з Ющенком, який першим почав розвалювати, фактично, механізм державного управління і державу України як таку, і наслідки ми цього побачили, на жаль, вже у 2014-му році. Янукович, який мав всі шанси стати успішним Президентом України, але проміняв це на пеньки та комфортне співіснування. Його оточення, яке проміняло це на бізнес, тобто бачили державу лише як бізнес.

    І в певний момент, я зрозумів, що все менше і менше людей залишається поруч, що мені все менше і менше вдається змінювати ситуацію, будучи на тій посаді, на якій я працював.

    Це було усвідомлене рішення. 4 вищих освіти, кандидатська дисертація, сказати, що я готувався до цивільного життя, мабуть, було б складно, але, напевно, на даному етапі я так вирішив і зараз, працюючи в адвокатурі, я бачу, що мені вдається змінювати: допомагати людям, відновлювати справедливість.

    В тому числі, б’ючись останні п’ять-шість років із тими людьми, які для мене уособлювали ворогів моєї держави, які намагалися за рахунок інших людей, невинних людей, зробити собі ім’я, заробити грошей і далі використовувати державу і українців у власних інтересах.

    Дуже-дуже прикро мені і, я Вам скажу, болить ще й те, що для мене це, в прямому сенсі, було моє життя, у мене 10 років слідчої роботи і ще потім декілька років на прокурорських посадах, в тому числі і керівних. Я і мої колеги жили на роботі.

    Я ще починав працювати, коли прокуратура розслідувала вбивства, зґвалтування, ми виїжджали на трупи по ночах, ми жили цією роботою. Це зараз ніхто не розуміє, плюють на правоохоронців і так далі. Але це проблема суспільства, тому що це призводить до розгулу злочинності, такі випадки, як в Броварах, це лише такий початок.

    — Повертаючись до адвокатури, наскільки зараз дотримуються права адвокатів? Чи стикаєтеся Ви з порушенням цим і як реагуєте?

    — Ви пам’ятаєте старий радянський мультфільм «Ну постривай!», як вовк із зайцем грали в шахи? Коли вовк, програючи, почав тими фігурами жбурляти в зайця. Ви знаєте, коли ти приходиш в судові процеси і фактично розбиваєш повністю всі доводи прокурора, в нього нічого не залишається, як йти на тебе силою, адже розуму протистояти не вистачає.

    Так же судді, от наприклад в Вищому антикорупційному суді: «Адвокат ви хочете заявити… ох, щось у вас там аж 8 сторінок, це ви будете багато і довго, — а їм потрібно гнати бігом, — адвокат сядьте, не заважайте». Там не те що не можна говорити про яку неупередженість, там навпаки, підігравання прокуратурі. Коли суддям кажеш – «Подивіться там же помилки у цих матеріалах, навіть прізвища переплутали –  а що ж, мені його відпустити якщо прокурор такі помилки допустив?» «Геніальна» фраза судді, розумієте. Ось з такими коли стикаєшся, то розумієш, що про якість права тут і слухати не бажають.

    Або коли стикаєшся з правоохоронцями, приїжджаєш на обшук, а у них задача щось вкрасти, або вилучити безпідставно, так на зло, щоб заблокувати роботу підприємства і з ними почали домовлятися.

    Цікаву зустрічав статистику, коли порахували кількість дозволів на проведення обшуку, які були видані судами і кількість потім направлених кримінальних проваджень до суду з обвинувальним актом, то встановили, що 80 % кримінальних проваджень, у яких отримувалися обшуки так і не були направлені до суду. Відповідь проста – обшук в більшості випадків це спроба просто банально заробити грошей.

    І при цьому ще й понабирали юристів із ЖЕКу, професійний рівень яких досить низький, все на що вони здатні це: виламати двері, побити адвоката, не допустити адвоката. Тому що вони бояться зустрітися з інтелектом, натомість намагаються протипоставити грубу силу.

    Дуже часто з таким стикаємося, звичайно, намагаємося на це реагувати, писати скарги, звертатися, але прикро, що держава на це неохоче реагує.

    Єдине, після зміни влади, такі попередники як Порошенко і його оточення дивуються, чому ж така ситуація, що ж ніхто нічого не хоче робити. Хоча коли самі вони перебували при владі, то їх це влаштовувало.

    — Про змагальність процесу складно говорити за таких умов ? 

    — Що далеко ходити, голова Верховного суду сказала: «В Україні не буде обвинувальних вироків, поки буде така сильна адвокатура і така слабка прокуратура». Я би перефразував цю фразу: «В Україні не буде обвинувальних вироків, поки буде така нерозумна прокуратура і така розумна адвокатура». Але це проблема кого? Суддів Верховного суду?

    — Ну я бачила реакцію адвокатів, досить…

    — Досить ще м’яка. В більшості країн це була б не тільки відставка, а ще й з позбавленням утримання. Ця влада мовчить і не реагує, реагувати почне, очевидно, коли після зміни влади прийдуть за ними, але вже тоді буде пізно.

    — Незалежність судової влади в Україні. То міф чи реальність?

    — Стане реальністю, коли цього захоче держава. Про це говорять усі, як деякі депутати колись говорили про депутатську недоторканість, тільки вже і без них її зняли. Тобто усі, коли йшли, казали про скасування депутатської недоторканості, а коли сідали в крісла – про це забували. Так само і тут: усі рвуться до влади і розповідають, що зараз наведуть порядок, але коли приходять до влади – ніхто не хоче цей дубець із рук випускати, знаєте, така палиця, якою можна легко вирішувати питання. Тобто, навіщо проводити якісь дійсно розумні, продумані зміни, треба посадити, відібрати, переламати – все.

    Зараз відбуваються певні зміни. Змінюється правосвідомість, змінюється підхід і відношення у суддів, але це більше мабуть пов’язано не з державною політикою, а з тим, що судді бачать як об них витирають ноги і в деяких починає спрацьовувати фактор самоповаги. Я б це не називав покращенням внаслідок свідомо спланованої державної політики, скоріше це наслідок несвідомої політики, яка призводить до погіршення життя суддівського корпусу і до втрати суддями цінності своєї професії. Тобто раніше за ці посади трималися, а зараз просто – звільнили та й звільнили.

    В мене були знайомі, друзі і просто однокурсники, які ставали суддями і звільнялися, при цьому говорили: «Я не можу, це нереально».

    — Тому у судах нині кадрові проблеми…

    — В Україні є суди, де немає жодного судді!

    Дуже прикро, мені б не хотілося, але ми можемо попасти в таку ж ситуацію як з поліцією, коли будуть набирати юристів з ЖЕКу і тоді ми отримаємо правосуддя вкрай низької якості. У нас кожен новий очільник влади намагається проводити суддівську реформу.

    Ну Ви ж розумієте, що таке проводити суддівську реформу? Це ж спроба не реформувати, а налаштувати систему під себе. Це розуміють усі практикуючі юристи і судді.

    Усім здається, що вони (судді) там сидять і їм медом помазано. Так, вони мають якісь гроші і статус, але це робота не із легких. Хто здатен засудити людину? Ви здатні приймати таке рішення? Я працював слідчим, так це слідчий, коли ти підписуєш людині обвинувачення. Ви здатні дати 5,10,15 років позбавлення волі ?

    — Повертаючись до теми суддів. Нещодавно Конституційний суд України визнав некоституційною ст. 375 ККУ щодо постановлення суддею завідомо неправосудної ухвали

    — *Встає й гучно аплодує*

    — Ви так бурно реагуєте на це? 

    — Аплодую, так.  Мо-ло-дці, я радий, що багато суддів зможуть дихати з полегшенням. Це був елемент тиску на судову систему.

    Визнання цієї статті неконституційною – шикарне рішення, тому що вона завжди викликала багато проблем.

    — Під час нашого інтерв’ю крім правових, звучали і політичні оцінки, Ви йдете у політику?

    — А я із політики і не виходив. У 2014-му році я брав участь в виборах, балотувався, але люди на окрузі вирішили, що краще обрати того, хто на 100 гривень засипав яму, при цьому не усвідомлюючи, що це ж їхнім коштом.

    На моєму окрузі виграв бізнесмен, а люди ж не розуміють, що вклавши 100 гривень, він з них 1000 забере. Я з політики не виходив і справи, які веде наша адвокатське об’єднання – це серед інших, захист колишніх міністрів і інших високопосадовців. Я вважаю, більшість адвокатів, ми не можемо бути поза політикою.

    Якщо ми говоримо про те що ти захищаєш колишніх міністрів, захищаєш бізнес, захищаєш високопосадовців, рано чи пізно все одно не обходиться без політичних питань.

    — Політизувався процес? 

    — Так, усе відбувається за політичними принципами. Змінюється влада і сьогодні доганяють ті, кого доганяли ті, кого доганяють сьогодні, тобто замкнуте коло. У нас депутатські крісла міняють на тюремні лави. Після зміни влади, ті з тюремних лав пересідають у владні крісла, а ті з владних крісел повертаються на тюремні лави, ось такий собі кругообіг. І між ними бігають адвокати, які хоч якось намагаються призупинити або зменшити тиск на ці процеси і мимоволі вже й самих адвокатів втягують в ці процеси.

    Дуже прикро, що адвокатів дуже часто асоціюють із їхніми клієнтами.

    — Це взагалі неприпустимо в жодній країні світу.

    — Так, неприпустимо. Знаєте, багато адвокатів потрапляють в різні неприємні ситуації і проти них вчиняють кримінальні правопорушення, чому? Тому що, знову ж таки, не можуть інтелект протипоставити.

    В Україні має бути реформована правоохоронна система, але реформована саме  досвідченими людьми, а не некомпетентними випадковими туристами. Потрібно повертати людей з досвідом, тих, кого незаконно звільнили в 2014 році.

    Зібрати колишніх прокурорів, колишніх міліціонерів і інших, адже в них є практика, досвід і потім, я б, наприклад, на місці Президента, створив такий дорадчий орган. На моє переконання, за півтора-два місяці, вони б розробили, ці діди, а більшість із них вже діди, цю концепцію, і повірте мені, ця концепція дала б свій результат.

    Для цього має бути лише політична воля і бажання.

    Посилання на першоджерело: https://resonance.ua/sergiy-voychenko-prokurorske-slidst/

    Адвокат, кандидат юридичних наук Сергій Войченко розповів, яку відповідальність і хто має понести за вибух газу у житловому будинку на Позняках.

    Дуже прикро, що у XXI столітті при наявності великої кількості технологій, які могли б убезпечувати від таких ситуацій, ми продовжуємо чути, що стаються подібні випадки вибуху газу, що несуть за собою страшні наслідки і гибель людей. Все це наслідок економії на споживачах компаній, які здійснюють постачання газу та обслуговування обладнання. Для цих компаній головне взяти надвеликі тарифи з населення, а не забезпечити його якісними послугами.

    Дійсно, користування газом передбачає відповідальність як безпосередньо самого споживача, так і організації, яка займається обслуговуванням газового обладнання. В Україні, станом на сьогоднішній день, склалася  ситуація з дуже низьким рівнем відповідальності організацій, які здійснюють таке обслуговування до своєї роботи, та слабкий рівень підготовки їхнього персоналу. На першому місці не безпека людей, а саме заробіток коштів на завищених тарифах вартості газу, при сумнівній якості забезпечення даної послуги. І відповідно тоді ми маємо подібні ситуації як на Позняках, де за фактом вибуху газу вже зареєстроване кримінальне провадження щонайменше за статтею 270  КК України і можливо ще буде за статтею 367 КК України.

    Якщо внаслідок проведених експертиз буде доведено провину когось з представників компанії, яка мала б відповідати за експлуатацію та перевірку газового обладнання, то звичайно такі особи можуть бути притягнуті до відповідальності, від 3 до 8 років позбавлення волі. Уже такі випадки в Україні були, наприклад, у Дніпропетровську, коли трьох працівників ВАТ «Дніпрогаз» 14 листопада 2013 року судом  визнано винними у вибуху газу в житловому будинку, який забрав життя 23 мешканців. Суд виніс вирок про позбавлення волі колишньому першому заступнику генерального директора до 3 років 6 місяців позбавлення волі, головному інженеру до 3 років 6 місяців позбавлення волі, майстру — до 4 років 6 місяців обмеження волі.

    Люди, які стали жертвами таких подій можуть отримати компенсацію, як від особи, яка буде визнаною винною у вчиненні цього кримінального правопорушення, так і, якщо буде встановлено, що були допущені порушення з боку обслуговуючої організації, звертатися до неї з цивільним позовом для відшкодування.

    Посилання на першоджерело: https://narodna-pravda.ua/2020/06/22/vibuh-gazu-na-poznyakah-advokat-poyasniv-hto-povinen-ponesti-vidpovidalnist/

    В Украине грядет малая судебная реформа – президент Владимир Зеленский внес в Верховную Раду законопроект «О внесении изменений в «Закон Украины «О судоустройстве и статусе судей» и некоторых других законов Украины о деятельности Верховного Суда и органов судейского управления».  Текст законопроекта появился на сайте парламента поздно вечером.

    “Vesti.ua” проанализировали предложения Владимира Зеленского по реформированию судебной системы.

    Переделать срочно

    Автор проекта ссылается на решение Конституционного Суда от 18.02.2020 года и от 11 марта 2020 года, «которыми признал не соответствующими Конституции Украины отдельные положения Закона Украины «О судоустройстве и статусе судей», — сказано в Пояснительной записке к проекту. При этом упомянуты как  неконституционные положения и других нормативных актов, в частности, «О Высшем совете правосудия» и правки в закон «О судоустройстве и статусе судей от 19 октября 2019 года.

    В частности, КС признал неконституционными нормы о ликвидации Верховного Суда Украины, изменений количественного состава и размера вознаграждения судьям ВСУ (с 200 до 100 человек), статуса и организации деятельности органов судейского управления – Высшего совета правосудия (ВСП) и Высшей квалификационной комиссии судей Украины (ВККСУ), а также деятельности Комиссии по вопросам добропорядочности и этики.

    При этом проект учитывает замечания Европейской Комиссии «За демократию через право» (Венецианской).

    В общем, КСУ решил, а Владимир Зеленский срочно внес проект и определил его как неотложный.

    А судьи – кто?

    Ключевых новаций в нем не слишком много. Одна из самых интригующих – количество судей ВСУ. Поскольку вместо Верховного Суда Украины был создан Верховный Суд, но КСУ признал, что это неконституционно, проектом предлагается определить, что нет различий между юридическим статусом судьи ВСУ и ВС, однако судьи ВСУ должны оцениваться по специальной процедуре и критериям (решение КСУ от 18 февраля 2020 года). Учитывая это, автор проекта предлагает вывести судей из-под квалификационного оценивания в течение одного года с даты назначения, — для них предусмотрен другой порядок оценки. Который еще придется утверждать ВСП (Высший совет правосудия) и ВККСУ (Высшая квалификационная комиссия судей Украины).

    А что же ВККСУ? Она, как предлагается проектом, формируется по-новому. Во-первых, состав из 16 членов назначается ВСП по результатам открытого конкурса, «в котором могут принимать участие  правоведы, имеющие соответствующий стаж профессиональной деятельности”, — сказано в Пояснительной записке к проекту.

    Отбор будет осуществляться конкурсной комиссией в составе представителей судейского корпуса и международных экспертов.

    «В частности, предлагается, чтобы в состав комиссии входили три лица из числа судей или судей в отставке, предложенные Советом судей Украины, и три лица из числа международных экспертов, указанные ВСП на основе предложений международных и иностранных организаций, предоставляющих Украине международную техническую помощь или осуществляют свою деятельность в сфере юстиции и/или в сфере судебной власти и/или в сфере предупреждения и противодействия коррупции, — отмечено в сопроводительных документах к проекту. – Такой подход обеспечит пропорциональное представительство судей и привлечение международных экспертов в процессе конкурса, что будет способствовать повышению доверия к нему».

    При этом, если комиссия в определенный законодательством срок не предложит кандидатуры, тогда за нее это сделает Уполномоченный Верховной Рады по правам человека.

    Адвокат Сергей Войченко в комментарии “Vesti.ua” отметил, что такие изменения дискредитируют украинскую судебную систему. В суды ставят сомнительных “смотрящих” из других стран.

    Почему украинцам выбирают судей ставленники Джо Байдена или других зарубежных политиков? Судьи, отобранные иностранцами, будут осуществлять правосудие и влиять на долю украинского народа. Разве это не абсурд? Кем они себя возомнили?”, — говорит Войченко.

    ВСУ и ВСП без ограничений

    Также президентский законопроект предполагает отменить ограничение количества судей ВСУ. Вместо этого – общее правило для определения количества судей в суде, согласно которому эта функция возлагается на ВСП по представлению Государственной судебной администрации Украины (ГСА).

    Таким образом, судя по правкам, усиливается роль ВСП. Так, квалификационная комиссия утверждает образец заявления для участия в отборе кандидатов в ВСУ, как и порядок сдачи экзаменов,  по согласованию с ВСП, чего нет в действующем законодательстве. Даже судейское досье будет вести не ВККСУ после консультаций с Советом судей Украины, а ВСП по представлению ВККСУ.

    Интересно, что вместе с возможностью включения международных экспертов в состав конкурсной комиссии по отбору в ВККСУ, эта самая конкурсная комиссия получает и расширенный функционал. Проектом определено, что комиссия может обращаться к кандидатам на должности ВККСУ, «а также любым юрлицам, государственным органам или органам местного самоуправления, их должностным лицам с запросом о предоставлении пояснения, документов или информации с целью проверки кандидатов на должность члена ВККСУ». Помимо этого, конкурсной комиссии будет предоставлен доступ ко всем открытым госреестрам, причем бесплатно.

    А вот Комиссия по вопросам добропорядочности и этики лишается права обратиться с дисциплинарной жалобой на судью.

    ВСУ прикажет долго жить

    В Переходных положениях проекта указано, что ВСУ прекращает существование как юрлицо путем реорганизации – присоединения к Верховному Суду, а судьи ВСУ зачисляются в штат ВС в кассационный суд той юрисдикции, которая отвечает юрисдикции ВСУ, где работал судья, и подлежат квалификационному оцениванию в течение года со дня зачисления.

    Также заметно урезается функционал Комиссии по добропорядочности и этике. В частности, привлекать судью ВС за совершение существенного дисциплинарного проступка к ответственности.

    В целом, перебалансировка в пользу ВСП и Конкурсной комиссии. Проект примут в Верховной Раде без особых осложнений, если не возникнет серьезных замечаний у судейского сообщества и правоведов.

    К чему это приведет

    Адвокат Валентин Рыбин в комментарии “Vesti.ua” отметил, что судебная система не станет лучше работать от реформ такого типа. Далеко не факт, что этот законопроект найдет поддержку в парламенте.

    Авторитет судебной ветви находится на очень низком уровне, а такие реформы это доверие не воскресят. Зарубежные эксперты будут контролировать соблюдение интересов своего начальства, а не улучшать качество правосудия. У “Слуги народа” сейчас вряд ли хватит голосов на то, чтобы протолкнуть проект, оппозиция его не поддержит. Это очередное усиление административного контроля, который не может дать позитивных результатов”, — говорит Рыбин.

    Петр Порошенко вместо реформ перестраивал судебную систему под себя. Владимир Зеленский затеял уже свои реформы, чьи итоги вряд ли будут отличаться от свершений Порошенко.

    Сергей Войченко подчеркивает, что небольшие изменения от Зеленского не дадут эффекта, ведь реформа правоохранительной системы провалена. Новые правила отбора специалистов не улучшат качество работы судебной ветви.

    Зеленский подгоняет систему под свои стандарты. Нынешние стандарты — это борьба с адвокатами, ведь нужны массовые посадки, как во времена СССР. Им плевать на права людей, власти нужно выполнять конкретные задачи, чтобы затем отчитаться об этом в посольствах. Для этого и хотят изменить правила отбора”, — говорит Войченко.

    Показательно, что иностранные “смотрящие” теперь будут следить не только за украинскими предприятиями и антикоррупционными органами, но и за судебной веткой. К чему это приведет — мы уже видели на примере сотрудничества Джо Байдена и Петра Порошенко, когда оба думали о своих финансовых интересах, а не развитии Украины.

    Посилання на першоджерело: https://vesti.ua/strana/vzyalsya-za-mantiyu-zelenskij-otkryvaet-inostrantsam-sudebnuyu-vlast-v-ukraine?tg_rhash=fe5d6a0295f1a2

    У Раді запропонували спростити стягнення пенсій, субсидій та пільг, які українці отримали неправомірно.

    У Верховній Раді запропонували спростити процес стягнення пенсій, субсидій та пільг, які українці могли отримати неправомірно. Сайт «Сьогодні» розбирався, що хочуть змінити в законодавстві, і як це вплине на українців.

    Що сталося

    Нещодавно у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №3551, який спрощує стягнення пенсій, субсидій, пільг, стипендій та державної допомоги. Єдина зміна, яку прописано в законопроекті – це скасування судового збору для місцевих органів виконавчої влади.

    Якщо раніше встановлювали, що людина незаконно отримувала ту чи іншу виплату, для повернення грошей представники влади повинні були подавати на порушника до суду і самостійно платити судовий збір. Для такої категорії справ судовий збір становить від 2102 грн.

    Через судові витрати на недбайливих одержувачів субсидій і пільг рідко подавали до суду. У пояснювальній записці до законопроекту сказано, що органи місцевої виконавчої влади просто не мали вільних грошей, щоб подати на людину в суд і сплатити збір. Також у записці додають, що судяться з порушником тільки за відмови добровільно повернути неправомірно отриману виплату.

    Як перевіряють людей і хто зобов’язаний повернути гроші

    Сергій Войченко, кандидат юридичних наук і громадський діяч розповідає, що перевірка даних про пільговика здійснюється в три етапи:

    • превентивна верифікація – в режимі реального часу, коли людина звертається за державною допомогою;
    • поточна верифікація – в процесі призначення допомоги;
    • ретроспективна верифікація – після виплат від держави.Після цих трьох етапів уповноважений орган здійснює додаткову перевірку і визначає, чи потрібно людині повернути отримані гроші.

      «У разі виявлення недостовірної інформації, наданої реципієнтом, на підставі якої були призначені, нараховані та/або здійснені державні виплати, органи, що здійснюють їх, надсилають таким реципієнтам вимогу про повернення неправомірно або надмірно отриманої державної виплати. У разі незгоди з рішенням, людина може оскаржити його у встановленому законом порядку. Суперечки в разі відмови людей добровільно повернути неправомірно отримані державні виплати вирішуються у судовому порядку», – пояснює Войченко.

      Експерт додає, що тільки в 2019 році Міністерство фінансів перевірило 24,5 млн пільговиків, отримувачів субсидій і соціальних виплат. За результатами перевірки виявилося, що додатково потрібно перевірити 12,9 млн одержувачів. І тільки за жовтень минулого року було підтверджено 14,7 тис. випадків неправомірного отримання виплат на суму 27,4 млн грн, які потрібно було повернути до бюджету.

      «Зокрема, потрібно повернути назад до бюджету 13,7 млн грн субсидій, 2,6 млн грн пільг і 11,1 млн грн соціальної допомоги. Основні порушення, які виявили під час перевірки отримувачів субсидій та соціальних виплат, це – наявність у пільговиків незадекларованого нерухомого майна, транспортних засобів, земельних ділянок, здійснення ними цінних покупок або оплати послуг на суму, що перевищує 50 тис. гривень. Крім того, встановлено випадки надання пільг, нарахування та виплати допомог і субсидій померлим громадянам», – каже Войченко.

      Зараз до суду з цього питання звертаються нечасто. Юрист Gracers Law Firm Денис Соловей розповідає, що на цей момент в Єдиному державному реєстрі судових рішень близько 20 000 справ в даній категорії, що в масштабах країни – трохи.

      «У судових рішеннях органів державної влади часто просять суд відстрочити сплату судового збору, таким чином, його сплата зупиняє органи державної влади від масової подачі позовів про повернення державних виплат», – каже Соловей.

      Владислав Борисенко, керуючий партнер Адвокатської компанії «Борисенко і партнери», розповідає, що органи влади мають право вимагати повернення безпідставно виплачених сум державних виплат не у всіх випадках.

      «Відповідно до статті 1215 Цивільного кодексу України, навіть коли кошти отримані людиною без законних підстав, він зобов’язаний їх повернути тільки за наявності лічильної помилки з боку держоргану або несумлінності самого отримувача коштів. Причому доводити наявність помилки або несумлінності повинен позивач, тобто орган влади. Тому суди нерідко стають на бік громадян і відмовляють в таких позовах», – пояснює Борисенко.

      Він додав, що законопроєкт №3551 у поточній редакції звільняє від сплати судового збору не всі органи влади, тому в частині пенсій і стипендій поки все залишається як і раніше.

      Чи почнуть українців масово кликати до суду

      Після реєстрації законопроекту в парламенті виникли побоювання, що його ухвалення збільшить кількість стягнень з українців різних виплат і судових розглядів побільшає.

      «Чи збільшиться після скасування судового збору кількість позовів – сказати складно, але, швидше за все, це все ж таки станеться, адже обмеженість бюджетних асигнувань на ці цілі на сьогодні є серйозним стримуючим фактором для ініціювання судової процедури», – говорить Борисенко.

      Денис Соловей додає, що насамперед законопроєкт спрямований на підтримку найнезахищеніших категорій громадян, а також на виконання закону «Про верифікацію та моніторинг державних виплат». Цей закон визначає, що суперечки в разі відмови громадян добровільно повернути неправомірно отримані державні виплати вирішуються у судовому порядку.

      «Однак на практиці ухвалення даного законопроекту відкриє шлях до масової подачі судових позовів від органів державної влади про повернення державних виплат», – зазначив Соловей.

      Войченко же підсумував, що в більшості випадків влада все одно намагатиметься врегулювати все мирними переговорами і не будуть масово звертатися до суду.

      «У більшості випадків державні органи намагатимуться врегулювати це шляхом переговорів. В іншому випадку – можемо очікувати велику кількість судових позовів за даними фактами і їх задоволення судами, оскільки, як ми говорили раніше, підстави для повернення є», – говорить Войченко.

      Посилання на першоджерело: https://www.segodnya.ua/ua/economics/enews/subsidii-lgoty-i-pensii-mogut-potrebovat-vernut-chto-izmenyat-v-zakonodatelstve-1457228.html

    В Україні набув чинності закон, який прирівнює людей на інвалідних візках до велосипедистів і дозволяти їм рухатись проїжджою частиною. Сайт «Сьогодні» розбирався, з якими ризиками можуть зіткнутися водії та люди на візках.

    Що сталося

    3 грудня 2019 року було ухвалено Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про дорожній рух» щодо організації дорожнього руху для осіб, які рухаються на кріслах колісних». Чинності закон набув тільки з 3 червня 2020 року.

    За цим законом, люди, які пересуваються на інвалідних візках, мають право:

    • рухатися тротуарами, пішохідними або велосипедними доріжками зі швидкістю пішохода;
    • рухатися краєм проїзної частини дороги, вулиці чи узбіччям.

    «Особи, які рухаються на кріслах колісних зі швидкістю пішохода тротуарами, пішохідними або велосипедними доріжками, мають право на переважне перетинання проїзної частини дороги позначеними пішохідними переходами. Під час руху вони повинні виконувати Правила дорожнього руху щодо обов’язків пішоходів», – пояснює Сергій Войченко, кандидат юридичних наук і громадський діяч.

    Він додав, що люди в інвалідних колясках, які рухаються краєм проїжджої частини дороги, вулиці чи узбіччям, повинні пересуватися в напрямку руху транспортних засобів по правій крайній смузі. Поворот ліворуч та розворот дозволяються на дорогах з однією смугою для руху в кожному напрямку і без трамвайної колії посередині. Під час руху вони повинні виконувати Правила дорожнього руху щодо обов’язків велосипедистів.

    Виходить, що рухаючись тротуаром, люди в інвалідних візках повинні дотримуватися правил дорожнього руху для пішоходів, а рухаючись краєм дороги – правила для велосипедистів.

    При цьому необхідно використовувати технічно справні возики, не перевозити пасажирів, вантажі, причепи. Возики повинні бути обладнані світловідбиваючими пристроями, а якщо рухатися в темний час доби краєм дороги – зовнішніми світловими приладами.

    «Водії автомобілів повинні вживати всіх можливих заходів, щоб гарантувати безпечні умови для пересування найбільш уразливих учасників дорожнього руху – не тільки дітей, літніх людей та велосипедистів, а й осіб з інвалідністю», – каже Войченко.

    Наскільки це безпечно

    Адвокат Володимир Володарський вважає, що для захисту інтересів людей з обмеженими можливостями, логічніше було б зробити нормальну інфраструктуру.

    «У той же час, я не думаю, що це якось вплине на аварійність в масштабах країни: люди на інвалідних візках – досить нечисленна категорія учасників дорожнього руху. Окремі ДТП, звичайно, можуть бути, і в кожному випадку потрібно буде розбиратися, хто і що порушив … Інше питання, що навіть в разі грубих порушень з їх боку – користувачів таких возиків навряд чи будуть штрафувати (в ще більшому ступені, ніж пішоходів), а це, в свою чергу, може створити відчуття безкарності і збільшити кількість порушень», – каже Володарський.

    Представники ініціативи «Доступно.UA» розповіли нам, що мета закону – вирішити головну проблему і узаконити пересування людей на візкахпо дорогами. Оскільки раніше статус людини на візку, який перетинає пішохідний перехід, був невизначеним, і при ДТП було важко довести свою правість, а водіїв, які здійснювали наїзд, неможливо було притягти до відповідальності.

    «Але за фактом – це не поліпшення в сенсі безпеки або комфорту пересування. Ми сподіваємося, що жодна людина на візку не почне поводитися так, ніби вона є справжнім учасником дорожнього руху, оскільки травматичність тоді в рази збільшиться, що і без того часто трапляється з людьми на візках, а тим більше з велосипедистами. Краще забезпечувати доступну середу і транспорт, піднімати культуру водіння, збільшувати штрафи за перевищення швидкості автомобілістів», – пояснюють в «Доступно.UA».

    Також експерти додали, що в кожній країні власні правила дорожнього руху. Зокрема, в Іспанії людина на візку з мотором зобов’язана їздити в шоломі (за багатьма дослідженнями вони значно зменшують кількість летальних ДТП) і не використовувати телефон під час руху. У Великій Британії возик має бути зареєстрованим, крім того на дорозі дозволено рух тільки деяких типів возиків. А відповідно до закону Західної Вірджинії, людина на візку класифікується як пішохід, а їхати возиком можна тільки дорогою з великим обмеженням швидкості. Ну і зрозуміло, що колісні крісла завжди повинні бути оснащені відбивачами.

    У той же час, за кордоном люди на інвалідних візках найчастіше пересуваються тротуарами, тому що в містах намагаються створювати безбар’єрний простір, в Україні ж з цим суттєві проблеми.

    Посилання на першоджерело: https://www.segodnya.ua/ua/ukraine/lyudi-v-invalidnyh-kolyaskah-na-doroge-naskolko-opasny-novye-izmeneniya-1457736.html

    Вчора Верховна Рада ухвалила закон «Про захист трудових мігрантів та боротьбу з шахрайством у працевлаштуванні за кордон». Про те, чи зможуть вправні шахраї обійти закон, чи вплине держава на «чорні ринки» та на що ще потрібно звертати увагу при захисті прав трудових мігрантів, розкаже ЕХО Києва.

    Фактично прийнятий закон забороняє компаніям, що працюють y сфері міжнародного працевлаштування, отримувати кошти від шукача роботи за працевлаштування за кордоном. За порушення закону роботодавці повинні будуть заплатити штраф від 30 до 50 тисяч гривень.

    Юрист Сергій Войченко, переконаний, що після прийняття цього закону трудові мігранти отримали хоч якусь можливість скаржитись та вимагати притягнення когось до відповідальності. Експерт розповів, що раніше не було навіть прямої відповідальності, дії підпадали під кримінальну відповідальність шахрайства, але поліція навіть не хотіла перейматися. Сергій Войченко заявив, що закон можна оцінювати як позитив.

    «Проте прийняття закону суттєво не вплине на ситуацію, яка зараз склалась на ринку. Трудові мігранти самі дають себе ошукати. Про це вже неодноразово говорилось, що, коли люди приходили влаштовуватись на роботу, вони мають перевірити ряд документів у компанії, яка цю роботу пропонує» – додав юрист.

    На сайті міністерства соціальної політики трудові мігранти можуть ознайомитись з інформацією про компанії, які мають ліцензії на роботу за кордоном

    Проте експерт переконаний, що жертви шахраїв часто самі дають себе обманути, бо неуважно ставляться до вибору фірми та підписання усіх договорів.

    «Неодноразово трудовим мігрантам пояснювали, що вони не мають платити кошти за своє працевлаштування наперед. Приклад шахрайства, це коли роботодавець вимагає певну суму за список, у якому перелічені робочі місця. Люди самі приймають рішення, платити чи ні», – запевнив спеціаліст.

    Також Сергій Войченко переконаний\, що грамотні шахраї знайдуть спосіб обійти закон. Компанії почнуть брати гроші не за перелік з місцями роботи, а, наприклад, за консультацію. І хороший адвокат зможе довести, що надання платних консультацій не порушує прийнятого закону.

    Також закон не зможе ніяк застрахувати мігрантів від чорних ринків надання послуг. Сергій Войченко вважає, що більшість мігрантів працевлаштовуються саме через такі ринки, більшість просто не хоче заморочуватись з документами, тому звертається до неофіційних компаній.

    «Загалом, закон суттєво не змінить ситуацію на ринку. А самі трудові мігранти повинні бути більш обачними та самі дбати про свою безпеку», – підсумував експерт.

    Закон про захист прав мігрантів характеризує Україну як державу, що дбає про своїх співвітчизників. Проте не вирішує тієї проблеми, що в нас катастрофічно не вистачає робочих місць. Громадський діяч Енріке Менендес вважає, потрібно приймати закони, акти, які будуть захищати права наших співвітчизників. Проте це не так важливо, як  стратегія держави про те, як зробити так, щоб люди не шукали роботу за кордоном.

    «Де наша стратегія розвитку, де наша стратегія розвитку. Нинішня влада намагається врегулювати питання з трудовими мігрантами, але від цього не вирішується головна проблема –  катастрофічне падіння економіки України, яка штовхає людей на пошук кращого життя закордоном. Ми колосальними темпами втрачаємо робочу силу. Все це не розв’язує одного питання – як зробити так, щоб люди припинили їхати з країни», – відмітив громадський діяч.

    Як бачимо, новий закон є корисним для трудових мігрантів, він допоможе їм заявити про свої права, проте більшість залежить від того, наскільки люди обачно ставлять до своєї безпеки. А найкращим способом полегшити долю трудових мігрантів було б збільшення робочих місць в Україні та підвищення заробітної платні.

    Посилання на першоджерело: https://echokieva.com/uk/voni-neridko-sami-dayut-sebe-obmanuti-chi-vberezhe-novij-zakon-trudovix-migrantiv-vid-shaxrajstva/

    Після послаблення карантинних обмежень у Зеленського вкотре взялись за старе  – виконати обіцянку «посадити Порошенка».

    Спершу приводом до цього стала нібито контрабанда картин, а згодом – взялись і за призначення екс-президентом скандального Сергія Семочка. Цей «український розвідник», окрім мільйонних статків, походження яких він не зміг довести, «прославився» ще і тим, що його дружина та рідня мали російське громадянство.

    Чи стане ця місія успішною? Про це ІА «Вголос» запитав у адвоката Сергія Войченка, соціолога Віктора Небоженка, політтехнолога Ярослава Макітри та народного депутата від «Європейської солідарності» Олега Синютки.

    Отже, чи загрожує Петру Порошенку кримінальна відповідальність?

    Ярослав Макітра:

    Одна із основних обіцянок Володимира Зеленського  – посадити Порошенка. Зараз минуло вже більше року. А у країні немає ніяких судових вироків ні для оточення екс-президента, ні для його соратників. Це і є основною причиною того, що рейтинг партії «Слуга народу» падає. А тому будуть спроби вплинути на цю ситуацію та продемонструвати готовність до винесення вироків.

    Але в Україні є така практика, що політики часто перетворюють себе у жертву політичних репресій. І якщо правоохоронні органи і надалі відкриватимуть проти Порошенка такі дивні справи, не пояснюватимуть їх суть, то екс-президент виграє лише від цього. Бо Порошенко інформаційно переграє Зеленського, намагаючись перетворити справу проти нього у фарс. Чи вдасться команді Зеленського нарешті серйозно поставитись до своєї роботи – ось від цього і залежатиме її успіх. Але мені мало віриться, що у Зеленського є сили це зробити.

     

    Віктор Небоженко:

    Президент Зеленський готується до літнього відпочинку. А тому, швидше за все, нічого не буде. Не буде ніяких арештів Порошенка.

    Це піар і нічого більше. Проте Порошенку, зрозуміло, це неприємно, бо він – перший президент України, якому висунули підозру

    Те, що відбувається зараз – це піар і нічого більше. Проте Порошенку, зрозуміло, це неприємно, бо він – перший президент України, якому висунули підозру.

     

    Сергій Войченко:

    Порошенку загрожує від 7 до 10 років тюрми за ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 41 ч. 4 ст. 426-1 Кримінального кодексу. Його підозрюють у тому, що, будучи президентом України, в 2018 році шляхом видання “відверто злочинного наказу” схилив голову Служби зовнішньої розвідки України до перевищення ним влади і службових повноважень.

    Поки ще зарано говорити про якусь судову перспективу, бо для цього треба бачити матеріали слідства, а тому, чи отримає Петро Олексійович якийсь термін  – 50 на 50. Тут все залежить від хисту прокурорів та адвокатів Порошенка. Бо у кримінальній справі, крім того, що є вина особи та підозра, важливо, наскільки фахово спрацюють слідчі прокурори, які зберуть докази та задокументують їх. Далі – як справу представлять у суді.

    Поки що ДБР нам не повідомило про те, які докази у них є проти Порошенка. Нам лише відомо, що на даний момент, за словами генпрокурорки Ірини Венедіктової, у них є всі підстави для вручення Порошенку повідомлення про підозру.

    Проти Порошенка також є багато інших кримінальних проваджень, по яким йому теж ймовірно вже скоро повідомлять про підозру. У майбутньому усі справи проти Порошенка можуть об’єднати.

    Щодо Семочка, про який говорять адвокати Порошенка, то зазначу, що слідчий-прокурор самостійно обирає практику розслідування кримінальних проваджень. Я б зараз ставився скептично до заяв адвокатів Порошенка, як і до заяв ДБР. Бо вони намагаються вивернути справу у вигідному для них світлі. Хоча давайте пригадаємо справу проти Юрія Луценка. Тоді його посадили за те, що призначив на державну посаду свого водія без вищої освіти, понавішував йому медалей, орденів, звань. Тобто здавалось би дрібниці, але у такому й сидить іноді перемога. А тому провадження проти Порошенка за призначення скандального Семочка, може мати реальні наслідки для екс-президента.

    Олег Синютка:

    Процес проти Порошенка – це політично вмотивовані дії сьогоднішньої влади. Впродовж року влада шукала в екс-президента корупцію, зловживання службовим становищем та навіть державну зраду. Порошенку намагались приписати крадіжки з бюджету. Проте за рік часу поліція не знайшла жодних підтверджень цим заявам. А тому зараз у Зеленського опустились до таких дріб’язкових речей, як контрабанда картин, яка виглядає смішно навіть не для юристів, а для будь кого з пересічних людей.

    Як сказав адвокат Петра Олексійовича Ілля Новіков, таке переслідування – це «політичний треш». Ця справа – це ще один «пиріжок ні з чим». Петро Порошенко вже говорив, що насправді Венедіктова підписала підозру не одному, а двом президентам України. Маючи на увазі Зеленського, який безпосередньо втручався в цю ситуацію, зацікавленість його в цьому зараз дуже чітко спостерігається.

    Чому ви вважаєте, що ця справа політично вмотивована?

    Олег Синютка:

    Це робиться представниками влади і зокрема президентом Зеленським, щоб усунути політичного конкурента, який заважає розвернути країну в сторону Росії та чітко тримає стратегію на курс у Європейський союз та НАТО. Зеленський хоче створити для себе можливість, щоб ніхто не заважав вести Україну в лоно «руского міра».

    З іншого боку, влада хоче відволікти увагу від тої ситуації, яка є сьогодні в державі. Бо, по-перше, провалена боротьба з коронавірусом. А оці всі відео, подвійні стандарти, якими жила влада, не допомогли і ми сьогодні маємо збільшення кількості тих, хто заразився коронавірусом, і, крім того, провалене тестування: у деяких областях люди по 10 днів чекають на свій результат.

    Ще гірша ситуація сьогодні в економіці, тому що ВВП падає на 12%, промислове виробництво – на 18%, капітальні інвестиції скорочуються на 30%. Скоротилась навіть середня заробітна плата: за місяць вона зменшилась на тисячу гривень.

    Переслідування 5-го президента Порошенка – це намагання відвернути увагу від внутрішніх проблем та спроба усунути політичного суперника

    Єдине, що зараз утримується – це курс гривні. Але це все ефемерно, бо в цей час уряди США та ЄС закачали мільярди своєї валюти, тоді як в нас, де не виділяються гроші на підтримку малого та середнього бізнесу, ситуація видається стабільною. Хоча на фоні таких інвестувань західних партнерів, гривня мала б навпаки укріплюватися. Коли гривня впаде – це продемонструє всю проблемність нинішньої економіки та недолугість теперішньої влади.

    А тому зараз зусиллями, зокрема і Європейської солідарності, ми отримали транш від МВФ. Але якщо ним нормально не скористатись, то восени показники погіршаться. А тому політичні переслідування 5-го президента Порошенка – це намагання відвернути увагу від внутрішніх проблем та спроба усунути політичного суперника.

    Чи справді є у президента політична воля покарати  попередника?

    Ярослав Макітра:

    У Зеленського є політична воля, щоб посадити Порошенка. Але сил для цього у нього явно бракує, у його команди немає ресурсів та фаховості. Вони не можуть жодного із проваджень проти Порошенка довести до логічного завершення, натомість лише плодять кримінальні справи і хваляться цифрами, затягуючи розслідування. Другий фактор – багато людей, які працюють у правоохоронних органах були призначені за часів Порошенка і у них до екс-президента є явна симпатія. Третій – Порошенку частково вдається добиватись від Заходу підтримки. І це все зв’язує руки команді теперішнього президента.

    У подальшому ще будуть схожі спроби «розібратись» з Порошенком?

     Віктор Небоженко:

     Йому висувають підозру, проте не вилучають закордонний паспорт. Хіба це серйозна робота?

    Ймовірно, якісь дії з боку Банкової можливі восени, коли суспільство запитуватиме про результати роботи президента Зеленського, про те, що зроблено для відновлення української економіки після пандемії, а похвалитись буде нічим. Ось тоді можуть бути серйозні справи стосовно Петра Порошенка. Зараз екс-президент може бути спокійним та відпочивати до осені. До речі, от вам ще один важливий нюанс, що Порошенку нічого не загрожує: йому висувають підозру, проте не вилучають закордонний паспорт. Хіба це серйозна робота? Ні.

    Порошенко, на вашу думку, може виїхати з України?

    Ярослав Макітра:

    Для Зеленського було б ідеально, якби Порошенко покинув політику або взагалі вилетів з України. Тоді б зникли усі питання. Натомість експрезидент почувається дуже впевнено в Україні. Щоб Порошенко втік з України, потрібно мати беззаперечні докази його вини. Проте я наголошую, це поки що. У майбутньому я не виключаю, що у випадку реального тюремного терміну, Порошенко, як і його попередник, просто втече з України.

    А як, на вашу думку, мала б діяти у цій ситуації влада?

     Сергій Войченко:

    Зараз перспектива щодо покарання Порошенка, як на мене, є в одному: коли ми відкриваємо кримінальне провадження, ми маємо з’ясувати, куди поділися гроші, починаючи з 2014 року і закінчуючи 2019. Для цього потрібно провести аудит державного бюджету, з’ясувати, куди була витрачена кожна копійка. У кожної вкраденої гривні є прізвище, ім’я та посада. А потім оголосити цим людям підозру. Далі, вони можуть дати покази проти вищого керівництва держави. Бо Порошенко – це не прізвище, це – не фізична особа. Це – колективна діяльність всього чиновницького апарату, збірний образ, який перебував при владі 5 років. Це – Свинарчуки, Луценки і так далі. От вони, якщо їм загрожуватиме реальний термін, «здадуть» усіх своїх керівників та незаконні схеми збагачення. Але чи будуть реальні факти і докази – це вже покаже час.

    Марія Бойко, «Вголос»

    Посилання на першоджерело: https://vgolos.com.ua/news/poroshenko_1255573.html

    Український адвокат, кандидат юридичних наук Сергій Войченко пояснив, чому Аваков попросив виділити додаткове фінансування для силових структур. Про це він розповів в ексклюзивному коментарі для ЕХО Києва.

    На його думку, гроші підуть на посилення правоохоронців, бо влада боїться свого народу. У зв’язку з подіями, які відбувалися останнім часом – мінування мосту, стрілянина в Броварах – у суспільства сформувалася думка, що рівень злочинності зростає, люди відчувають себе в небезпеці.

    Тому Аваков і підконтрольне йому відомство бачать тільки одну можливість «залагодити» проблему – збільшити фінансування.

    Войченко вважає, що зараз при владі перебувають люди далекі від держслужби і державного мислення, а замість них країну заповнили комерсанти.

    «Якщо державник намагається розв’язувати проблему через дії, то комерс намагається вирішити проблему грошима. Для комерсантів все купується і продається. Надалі бездумних реформ і подій в державі була вимита велика плеяда управлінців, а замість них прийшли сторонні люди », – розповів адвокат.

    Він підсумував, що виділення цих грошей це чергова спроба закрити дірку в управлінні грошима. «Це все одно що в пустелі лити воду на гарячий пісок», – резюмував він.

    Посилання на першоджерело: https://echokieva.com/uk/vse-odno-shho-liti-vodu-na-garyachij-pisok-vojchenko-rozpoviv-chomu-zbilshennya-finansuvannya-silovikiv-ne-ubezpechit-ukrainciv/

    Адвокат і кандидат юридичних наук Войченко Сергій переконаний, що дозвіл воєнним прокурорам у відставці займатись адвокатською діяльністю – це швидше питання моральне, аніж правове.

    Про це він розповів інтернет-виданню Новости Украины — From-UA.

    Коментуючи ситуацію з Матіосом, адвокат зазначив, що жодних запобіжних заходів для того, аби Матіос займався адвокатською діяльністю немає.

    «Насправді, відповідно оприлюдненої інформації, 15 травня 2020 року Рада адвокатів Волинської області, знайшовши адреси 16 колишніх військових прокурорів, ухвалило рішення на видачу їм свідоцтв на право займатися адвокатською діяльністю. Наскільки відомо, вже голова Національній асоціації адвокатів України пані Ізовітова призначила за цим фактом перевірку і за багаточисленними зверненнями колег. Насправді ситуація має два боки: один правовий, інший морально-етичний. З правового боку, жодних запобіжних заходів для Матіоса або його оточення немає для того, щоб здати іспит в адвокатуру. Тобто людина, яка має відповідну юридичну освіту, відповідний стаж і яка пройшла відповідне стажування, яка склала іспити і захистила результати стажування, може мати право займатися адвокатською діяльністю. Це не заборонено законом. Запобіжники з цього приводу є, коли особа є судимою і т.д., тобто невідповідність, але тут формальних підстав відмовити не було», — пояснює Войченко.

    Він також навів приклад того, що може стати етичним приводом для негативного ставлення адвокатського середовища до таких колег, як Матіос.

    «Насправді адвокатура досить демократична. Доступ до професії досить відкритий. Однак є морально-етична точка зору. Досить згадати позицію Матіоса по відношенню до нашого колеги-адвоката Горошинського, якому він говорив “я б йому як дав у морду, він би юшкою вмився”. Або одного з тих прокурорів, який отримав свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю – він під час слідчих дій нашому колезі-адвокату на його зауваження, що прокурор веде себе некоректно по відношенню до його клієнта, запропонував в протоколі допита намалювати чоловічий статевий орган. Тобто мені доводилося з деякими людьми стикатися в процесах, і взагалі з паном Матіосом у нас “давнішні стосунки”, він ще у Савіка Шустера скаржився на мене, що ми їм справу податківців не давали нормально розслідувати, бачите, людей захищали. І взагалі свого часу пан Матіос і мені підозри підписував. Тобто це унікальна особистість. Але ще раз кажу, це морально-етична сторона, яка обурила адвокатуру і підняла питання щодо морально-етичного образу адвоката. Обліко-морале. Вже вчора колеги сказали, що Матіос вчергове довів, що генерал-лейтенант юстиції — це не пік кар’єри юриста, пік кар’єри юриста — це адвокат», — резюмував Войченко.

    Експерт, громадський діяч, кандидат юридичних наук Сергій Войченко розповів, які перспективи роботи туристичної галузі після карантину.

    Відповідно до даних Всесвітньої туристичної організації ООН це найгірша криза у туристичній галузі, починаючи з 1950 року.

    За середніми підрахунками туристичний бізнес в Україні може втратити від 1 до 5 млрд доларів і це дійсно величезні суми.

    Ми розуміємо, що під поняттям туристичний бізнес мається на увазі не тільки туроператори, які продають путівки, а це і авіаперевізники, і постачальники для них палива для здійснення перельотів, і  елементарне постачання продуктів, і робота прибиральників, таксистів, тобто усього задіяного обслуговуючого персоналу і суміжних галузей, тощо.

    З 11 травня уряд почав пом’якшувати карантин, але галузь так швидко не запуститься, а на повне відновлення взагалі поки тільки надії. Наразі можна говорити, що було закрито близько 96 % традиційних міжнародних туристичних маршрутів, по яких звикли подорожувати українці. Бездумно введений урядом карантин серйозно вдарив по малому та середньому бізнесу, варто пам’ятати, що 80% суб’єктів у сфері туристичного бізнесу це саме малий бізнес, ФОПи, а вони дійсно найбільш серйозно постраждали від карантинних заходів.

    Уже відчули збитки Одеса, адже їх традиційна «Гуморина» не відбулася, а також Львів, де на весні проводилося велика кількість фестів, фестивалів, конгресів, з’їздів, які не відбулися або були проведені онлайн, що не принесло коштів у туристичну галузь.

    Я на власному прикладі зміг відчути проблеми у туристичній сфері. Відрядження по Україні стали можливими тільки особистим транспортом, у містах зупинитися в готелі не можливо, адже вони просто зачинені. Мало того, що не було змоги ніде переночувати, проблема у тому, що не було де й поїсти, максимум на що ти можеш розраховувати це автозаправна станція з фаст-фудом або шматок хлібу і ковбаси із магазину.

    Туристична галузь, навіть вийшовши з карантину, довгий час не зможе оговтатися. Відразу відчує зменшення числа платоспроможних туристів, адже багато хто втратив роботу, звичний заробіток чи поніс великі збитки, або просто намагається вберегти свій бізнес, не маючи часу на поїздки і відпочинок.

    Постраждала і ніша дитячого туризму, табори до цього часу не відкрилися і чи будуть батьки відпускати дітей до них, навіть, якщо вони запрацюють –  під питанням. Згадаймо, як у минулі роки батьки реагували на отруєння у закладах відпочинку дітей, що ж говорити, якщо у дитячому таборі виявлять спалах коронавірусу. Неможливість функціонування таких закладів це знову ж таки збитки – для когось це був ринок збуту продуктів, для когось робоче місце.

    У 2020 році на розвиток туризму в Україні було закладено 240 млн грн, але через так звану епідемію і карантин, Державний бюджет переглянули і забрали виділені кошти на інші потреби.

    Державі зараз не до туризму, розвивати його навряд чи хтось буде. Максимум, який держава може запропонувати на сьогодні, це нові правила епідеміологічних заходів, з дотриманням дистанції, перевіркою температури, а до стандартного набору мило, шампунь, гель для душу додасться ще й медична маска. Замість шведських столів тепер будуть столики лише на декілька персон, на певній відстані один від одного, які будуть обслуговувати офіціанти. Це зумовлює додаткові витрати, що ляжуть на плечі туристів, а чи готові вони до цього? Очевидно, що ні.

    Або власникам готелів необхідно зменшити додану вартість на свої послуги, і чи готові вони на це піти? Поки що практика показує, що ні. Судячи з цін, що починають з’являтися на новий сезон, ні один з напрямів не заявив про їх зниження.

    Традиційні українські напрямки (Одесса, Затока, Залізний порт, Карпати тощо), не маючи точного розуміння, коли зможуть відкритися, пропонують нелегальний відпочинок, той, якого держава не побачить, з якого не будуть сплачені податки. Ціни навіть подекуди вищі ніж минулого сезону, при цьому комфортні умови  гарантувати не можуть, а про санітарні мови не йде. Питання харчування відпочивальників залишається відкритим, адже традиційні кафе і ресторани фактично закриті, а переважна більшість баз відпочинку не передбачає харчоблоків і навіть кухні для самообслуговування.

    Міжнародний формат у першу чергу буде залежати від відновлення авіа сполучення. Популярнішими стануть невеличкі готелі, без великої кількості постояльців, що зможуть забезпечити соціальну дистанцію. Робота пляжів також потребуватиме більших витрат і зусиль для створення відповідних умов, щоб уникнути штрафів. «Масковий режим» на пляжі взагалі унікальна ситуація, уявіть собі, як люди будуть засмагати у масках і з яким відбитком на обличчі приїдуть з відпочинку.

    Довго ще не будуть відновленні круїзні подорожі. Адже ми пам’ятаємо яка виникала ситуація на деяких лайнерах, коли у небезпеці опинялися усі подорожуючі, без змоги покинути борт.

    Бізнес туризм також найближчим часом не відновиться. Усі конференції, симпозіуми, з’їзди, конференції, відмінені або переведені в онлайн формат. Хочу відмітити, що багато хто, оцінить зручність та економність онлайн проведення таких зустрічей і чи захочуть організатори повертатися до попереднього формату, також питання відкрите. А це знову ж таки прибуток для власників конференц холів, готелів і т.д., які можливо його втратять.  Я з колегами з інших країн також мав у цьому році відвідати міжнародні юридичні семінари  у Франції, але ці заходи відмінили і пропонують їх провести також в онлайн форматі.

    За прогнозами Всесвітньої туристичної організації, національні економіки внаслідок карантинних заходів втратять трильйони доларів, а в туристичній галузі роботу можуть втратити близько 100 млн осіб. Якщо кордони відкриють в липні, туристичні потоки впадуть на 58%, якщо у вересні – 70%, але є й варіант, що не відкриють узагалі, тоді прогнозують падіння на рівні 78 %, наприклад, Америка і деякі країни Європи поки що не планують відкриватися до весни наступного року.

    Довіра до туристичної галузі знизилася, через велику кількість втрачених коштів клієнтами, що купували путівки за так званим раннім бронюванням. Наразі переважна більшість буде готова оплачувати тільки по факту, що також шкодить туристичній галузі, адже раніше це були для них певні запозичення, якими могли вдало користувалися. Тепер вони будуть змушені брати кредити, а кредитну ставку закладати у ціну послуги або ж очікувати на підтримку держави.

    Скоріше за все, ми побачимо певний розвиток національного туризму, але в Україні він досить слабкий. Це або дорогі готелі, із закритими пляжами чи власною територією, або громадські пляжі, але ж ми пам’ятаємо які там санітарні умови.

    Посилання на першоджерело: https://narodna-pravda.ua/2020/05/14/chi-buti-turistichnomu-sezonu-pislya-karantinu/

    Поділитися

    Коментарі

  • Підзаголовок